Загальна кількість переглядів сторінки

2895

історія України

Історія України в документах 

11 клас

Україна в роки Другої світової війни.

Из интервью Маршала Советского Союза А.М. Василевского

«Накануне 22 июня 1941 года»


Переброска основных сил фашистских войск из Германии и с территории оккупированных стран Европы к советско-германским границам начала производится с февраля 1941 года. Поступавшие в Генеральный штаб, Наркомат обороны и Наркомат иностранных дел данные о лихорадочной подготовке фашистской Германии к агрессии против СССР, развертывание немцами у наших государственных границ полностью отмобилизированных, технически оснащенных и в большинстве своем имевших уже боевой опыт ведения современной войны крупных вооруженных сил врага…требовали в связи с этим немедленного приведения всех вооруженных сил в полную боевую готовность, немедленного проведения в стране войсковой мобилизации, сосредоточения и развертывания на западных государственных границах всех отмобилизованных войск в соответствии с оперативным планом.
Проведение этих мероприятий в мае и даже в начале июня 1941 года, несмотря на далеко не полную готовность пограничного района в оборонном отношении и на то, что целый ряд решений партии и правительства, направленных за последние два года на резкое повышение боеспособности наших войск, не были завершены, могли бы, безусловно, резко изменить военную обстановку в начальный период войны в нашу пользу, а, по всей вероятности, спасти нашу страну от того катастрофического положения, в каком она оказалась в 1941-1942 годах.
Но к великому сожалению и несчастью для всего советского народа, все эти столь необходимые для страны мероприятия своевременно проведены в жизнь не были…

Новая и новейшая история – 1992 г. № 6 – С. 9-10

Из книги В. Карпова «Маршал Жуков, его соратники и противники в годы войны и мира». Роковая ночь.
Ночь на 22 июня 1941 года  вошла в историю, она стала ночью, во мраке которой было начато одно из самых больших злодеяний в истории человечества. Спали народы нашей страны. Спала Европа.
Спали Гитлер и Сталин – два диктатора; они уже подписали каждый свои приказы и распоряжения, выполняя которые миллионы людей будут убивать друг друга.
Спали и те «более двадцати миллионов» человек, кому было предназначено лечь в землю и остаться в истории под коротким бесстрастным словом «потери».
Не спали в эту ночь работники наркоматов внутренних дел, госбезопасности и «Смерша» («Смерть шпионам») – так называлась военная контрразведка. Усилия этих органов, острие их карающего меча были в предвоенные годы обращены внутрь страны. До того увлеклись они своей работой, что даже не видели гитлеровцев, переодетых в красногвардейскую форму и строем шагающих по улицам Бреста! (Они перебрались через границу в вагонах с двойным дном).
В эту ночь начали активно действовать засланные на нашу территорию диверсионные группы. В первый же час войны был сброшен на парашютах в наши тылы целый полк специального назначения «Бранденбург»….
Чтобы осуществить внезапное нападение под покровом ночи, колоны наземных войск двигались к границе с погашенными фарами. Не зажигая огней, темными силуэтами вышли из баз военные корабли. Немецкая авиация была поднята со своих аэродромов в разное время, но все авиационные соединения пересекли границу одновременно с началом артиллерийского обстрела. Самолеты врага обрушили мощный бомбовый удар по хорошо разведанным аэродромам, застали наши самолеты на земле и нанесли огромные потери.
 В Штабах с зашторенными окнами над развернутыми картами склонились немецкие маршалы, генералы и офицеры: все рассчитано, расписано, определено.

Знамя – 1989 г. - № 11 – С. 126-127

Из директивы Наркомата обороны и Генерального штаба военным советам приграничных военных округов  21 июня 1941 года.

1.       В течение 22-23 июня 1941 года возможно внезапное нападение немцев на фронтах ЛВО, ПрибВО, ЗапОВО, КОВО, ОдВО. Нападение может начаться с провокационных действий.
2. Задача наших войск  - не поддаваться ни на какие провокационные действия, могущие вызвать крупные осложнения. Одновременно войскам прибалтийского, Западного, Киевского и Одесского военных округов быть в полной боевой готовности, встретить возможный внезапный удар немцев или их союзников.

История СССР – М.: 1992 г. – с. 23


Из заявления Советского правительства 22 июня 1941 года.

 …Сегодня в 4 часа утра, без предъявления каких-либо претензий к Советскому Союзу, без объявления войны, германские войска напали на нашу страну, атаковали наши границы во многих местах и подвергли бомбежке со своих самолетов наши города.
Теперь, когда нападение на Советский Союз уже свершилось, Советским правительством дан нашим войскам приказ –отбить разбойничье нападение…
Не первый раз нашему народу приходиться иметь дело с нападающим зазнавшимся врагом. В свое время, на поход Наполеона в Россию наш народ ответил Отечественной войной, и Наполеон потерпел поражение, пришел к своему краху. То же будет и с зазнавшимся Гитлером, объявившим новый поход против нашей страны. Красная Армия и весь наш народ вновь поведут победоносную отечественную войну за Родину, за  честь, за свободу…
Наше дело правое Враг будет разбит. Победа будет за нами.

  История СССР – М.: 1992 г. – с. 23

 
Акт відновлення Української держави  (Львів, З0 червня 1941 р.)

1. Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.
Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького
поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває увесь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.
Суверенна Українська Влада запевнить Українському Народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння його потреб.
2. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України - Києві з волі українського народу.
3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Великонімеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.
Українська Національна Революційна Армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий справедливий лад у цілому світі.
Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава!
Хай живе Організація Українських Націоналістів!
Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера!
Слава Україні! Героям Слава!

Ярослав Стецько, в.р.Голова Національних Зборів

Приказ Ставки Верховного Главного Командования Красной Армии № 270

Не только друзья признают, но и враги наши вынуждены признать, что в нашей освободительной войне с немецко-фашистскими захватчиками части Красной Армии…ведут себя безупречно, мужественно. Даже те части нашей армии, которые случайно оторвались от армии и попали в окружение, сохраняют дух стойкости и мужества, не сдаются в плен, стараются нанести врагу побольше вреда и выходят из окружения. Но мы не можем скрыть и того, что за последнее время имели место несколько позорных фактов сдачи в плен врагу…
Приказываю:
  1. Командиров и политработников, во время боя срывающих с себя знаки различия и дезертирующих в тыл или сдающихся в плен врагу, считать злостными дезертирами, семьи которых подлежат аресту… Обязать всех вышестоящих командиров и комиссаров расстреливать на месте подобных дезертиров из начсостава.
  2. Попавшим в окружение врага частям и подразделениям самоотверженно сражаться до последней возможности…, пробиваться к своим по тылам вражеских войск, нанося поражение фашистским собакам.
  3. Обязать командиров и комиссаров дивизий немедля смещать с остов командиров батальонов и полков, прячущихся в щелях во время боя и боящихся руководить ходом боя на поле сражения, снижать их по должности , как самозванцев, переводить в рядовые, а при необходимости расстреливать их на месте.
Приказ прочесть во всех ротах, эскадронах, батареях, эскадрильях командах и штабах
Ставка Верховного главного командования Красной Армии:
Председатель Государственного Комитета Обороны                                  И. Сталин
Зам. Председателя Государственного Комитета Обороны                          В. Молотов
Маршал Советского Союза                                                               С. Буденный
Маршал Советского Союза                                                               К. Ворошилов
Маршал Советского Союза                                                               С. Тимошенко
Генерал Армии                                                                                             Б. Шапошников

Знамя – 1989 г. - № 11 – с. 137


Из приказа Народного Комиссара Обороны Союза ССР № 227
28 июля 1942 года.
….Население нашей страны. С любовью и уважением относящееся к Красной Армии, начинает разочаровываться в ней, теряет веру в Красную армию. А многие проклинают Красную Армию за то, что она отдает наш народ под ярмо немецких угнетателей, а сама утекает на восток…
из этого следует, что пора кончить отступление.
Ни шагу назад! Таким теперь должен быть наш главный призыв.
Надо упорно. До последней капли крови защищать каждую позицию, каждый метр советской территории. Цепляться за каждый клочок советской земли и отстаивать его до последней возможности….
Наша Родина переживает тяжелые дни. Мы должны остановить. А затем отбросить и разгромить врага. Чего бы это нам не стоило.
  1. Военным Советам фронтов и прежде всего командующим фронтов:
-          Безусловно ликвидировать отступательные настроения в войсках и железной рукой пресекать пропаганду о том. Что мы можем и должны якобы отступать и дальше на восток. Что от такого отступления не будет якобы вреда;
-          Безусловно снимать с постов и направлять в Ставку для привлечения к военному суду командующих армиями, допустивших самовольный отход войск с занимаемых позиций. Без приказа командования фронта;
-          Сформировать в пределах фронта от одного до трех (смотря по обстановке) штрафных батальонов (по 800 человек), куда направлять средних и старших командиров и соответствующих политработников всех родов войск, провинившихся в нарушении дисциплины по трусости или неустойчивости, и поставить их на более трудные участки фронта, чтобы дать им возможность искупить кровью свои преступления против Родины.
2. Военным Советам фронтов и прежде всего командующим фронтов:
-          безусловно снимать с постов командиров и комиссаров корпусов и дивизий, допустивших самовольный отход войск с занимаемых позиций, без приказа командования армии, и направлять их в военный Совет фронта для предания военному суду;
-          сформировать в пределах армии 3-5 хорошо вооруженных заградительных отрядов (до 20 человек в каждом), поставить их в непосредственном тылу неустойчивых дивизий и обязать их в случае паники и беспорядочного отхода частей дивизии, расстреливать на месте паникерев и трусов и тем помочь честным бойцам дивизии выполнить свой долг перед Родиной;
-          сформировать в пределах армии от пяти до десяти (смотря по обстановке) штрафных рот (от 150 до 200 человек в каждой), куда направлять рядовых бойцов и младших командиров, провинившихся в нарушении дисциплины по трусости или неустойчивости, и поставить их на более трудные участки фронта, чтобы дать им возможность искупить кровью свои преступления против Родины.
3. Командирам и комиссарам корпусов и дивизий:
-          безусловно снимать с постов командиров и комиссаров полков и батальонов, допустивших самовольный отход войск, без приказа с занимаемых позиций, командира корпуса или дивизии, и отбирать у них ордена и медали и направлять их в военные советы фронта для предания военному суду;
-          оказывать всяческую помощь и поддержку заградительным отрядам армии в деле укрепления порядка и дисциплины в частях
-          Приказ прочесть во всех ротах, эскадронах, батареях, эскадрильях, командах, штабах

  История СССР – М.: 1992 г. – с. 51

Звернення Тараса Чупринки до бійців УПА
(опубліковане у виданні УПА “Повстанець”)
Бійці й командири української повстанської армії!
Гітлерівська Німеччина остаточно розгромлена і розбита. Не боятися більше українському народові ні винищування у газових камерах, ні масових розстрілів цілих десятків сіл озвірілими гестапівцями. Не буде вже німець бити по лиці свободолюбного українського селянина, ні відбирати його землі, щоб повернути його в раба німецького пана. Не гнатиме тисяч і десятків тисяч робітників у новітній ясир – в Німеччину. Не ждатиме український інтелігент на свою чергу. Коли його фізично знищать, бо він би в прийдешньому бути постійною загрозою для окупанта. Західний варвар не буде вже панувати на українській землі.
Великий вклад у перемогу над Німеччиною внесли й Ви, Українські Повстанці. Ви не допускали, щоб німець свобідно господарював на українській землі і вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. Ви не дозволяли йому грабити українського села, не допускали до вивозу в Німеччину. Ваша караюча рука гідно відплачувала за розстріли і палення сіл... У боротьбі з Німеччиною наша Українська Повстанська Армія зорганізувалася і пройшла першу бойову школу.
Та з розвалом Німеччини вернувся і роз господарився на Україні ще гірший окупант – Росія. Від віків поневолюючи Україну, вона не зрезигнує з неї ніколи, незалежно, чи в неї царський режим, чи “найдемократичніша в світі республіка”. І саме оця “соціалістична республіка” вирішила остаточно покласти край українським самостійницьким змаганням. Скувавши весь народ у нову соціальну систему державного капіталізма, пануюча кліка створила жахливі економічні умови, щоб перемінити свободолюбну людину у вічно голодну тварину, що ні про що інше не вміє думати, як про їжу Ввівши культуру “по формі національну, а по змісту соціалістичну”, сов влада руками українських заляканих рабів тичин, бажанів, вишень, лозняків насильно прищіплює Українську російську культуру. Для більшого обдурення українських мас створює в україні ще й комісаріати оборони й закордонних справ, які не мають ніяких прав, хіба тільки вихвалювати Сталіна.
Невиданий в історії людства терор, провокації мають остаточно перетопити в російськім горнилі український народ, що має назавжди забути, що він був самостійним і погодитися бути вічним наймитом “старшого брата” – новітньої великої Росії. Для свободолюбних має ця “найдемократичніша республіка” сибірську тайгу, Соловецькі острови, масові розстріли, палення сіл штучні голоди та інші “новітні” “виховні” засоби.
Та український народ і тепер не скапітулював перед наступаючим ворогом. В 1943 р. Вам, Українські Повстанці, передав він зброю в руки з наказом до останнього боронити ідею української самостійності. З неперевершеною стійкістю і героїзмом, з небаченою до цього часу вірою й запалом виконуєте Ви вже більше як два роки цей наказ нації. Ні голод, ні інші недостачі, ні терор відносно Ваших родин не захитали Вашого завзяття, вашої віри в перемогу. Ще завзятіша, ще успішніша боротьба є Вашою відповіддю на всі підступні “звернення уряду УРСР”. Ви добре пам’ятаєте, що так само старалася розкладати Росія воїнів Мазепи, так само “даровувала” провини українським повстанським загонам у 1920-1923 рр. Всіх, що далися обманути, “нагороджено” каторжними рботами, чи розстрілами, як тільки вони перестали бути потрібнимиросії. Коли Ви раз вступили на шлях боротьби зі сталінським режимом, то не на те, щоб перед ним капітулювати, бо з ворогом, що загрожує існуванню нації, треба боротися на життя, або смерть. Я впевнений, що зброї яку одержали Ви з рук нації, не посоромите і прийдешнім поколінням передасте своє ім’я вкрите безсмертною славою.
Українські Повстанці! В світі ще не заіснував мир. Революційні рухи поневолених народів та протиріччя між західними державами і СССР зростають. Росте у всьому світі свідомість, що несе зі собою ідея “Диктатури пролетаріату”, оголошена з Кремля. В боротьбі проти нього Ви сьогодні не самі! Завзяті серби, хорвати ведуть бої проти московського ставленика Тіто. Болгари також піднімаються проти кривавого терору, принесеного “союзним” СССР. Гори Семигорода залюднилися тими румунами, що не піддалися Росії. Навіть мала Словаччина веде партизанку проти наїзника. Польські патріоти саботажами і збройною боротьбою відповідають на намагання Сталіна їх поневолити. Ряди борців проти східного сатрапа ростуть. Це вже створює сприятливі умовини для нашої дальшої боротьби і наближає момент розвалу СССР.
Дотримати зброю в руках до тієї хвилини і станути на чолі воюючих проти Сталіна мас – Ваше священне завдання. вірю, що виконаєте його з честю і фанатизмом, як виконували всі дотеперішні завдання. Новими методами боротьби, пристосованої до нової обстановки, дайте відповідь ворогові на його наступ.
З незламною вірою вперед, до перемоги!
Хай живе Українська Самостійницька Соборна Держава!
Вічна хвала тим, що полягли в боротьбі з наїзником!
Слава Україні!
Тарас Чупринка Гол. Ком. УПА
Травень 1945 р.

Загальні обов’язки бійця УПА
Кожен боєць повинен:
-беззастережно, точно і скоро виконувати всі накази і розпорядження командирів;
-знати завдання: своє, рою і чоти;
-досконало знати свою зброю, вміти відмінно нею володіти і держати в постійній бойовій готовності;
не покидати свого місця в бойовім ладі, посуватися за наказом і вказівками командира, тримати постійний зв’язок з командиром і сусідами;
-прагнути до взаємної виручки; завжди помагати товаришеві вогнем, багнетом, гранатою, лопатою і особистим співдіянням; охороняти й обороняти в бою командира;
- провадити вогонь спокійно і влучно; витративши половину набоїв, зголосити командирові; забирати набої і гранати від вбитих і ранених, підбирати гранати і набої на полі бою;
- вертаючись із тилу, брати з собою боєприпаси;
-при затримках негайно самостійно окопуватися і маскуватися;
- при втраті ройового перебирати негайно команду над роєм і продовжувати бій;
-безперервно стежити за полем бою. За сусідом і повітрям; про все помічене зголошувати своєму зверхникові;
-при відірванні від свого рою негайно долучитися до найближчого рою і продовжити бій у його складі;
- при пораненні зробити собі перев’язку і продовжувати бій; з дозволу командиру відмаршировуючи на перевязочний пунк, взяти із собою особисту зброю та одну пачку набоїв; при неможливості посуватися – відповзти зі зброєю в укриття і ждати санітарів;
-забороняється залишати поле бою для проведення поранених;
Кожен боєць повинен ненавидіти ворога, зберігати військову таємницю, бути сторожким, викривати шпигунів і диверсантів та бути безпощадним до відступників і зрадників Батьківщини....

(З Літопису УПА) с.693-694

Присяга вояка української повстанської армії.
(Затверджена УГВР і введена наказом ГВШ ч.7 з 19.07.1944)
Я, воїн Української Повстанської армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського: Боротись за повне визволення усіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України. Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української. Буду чесним, дисциплінованим і революційно пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.

 

ВІДОЗВА ДО УКРАЇНЦІВ

20 травня 1943 р.

УКРАЇНЦІ!
Вже два роки палає на наших землях кровава війна, яку ведуть між собою московський та німецький імперіалізми за те, щоб панувати в Україні, за те, [щоб] безконтрольно грабувати та висискувати її багатства, за те, щоб по своїй вподобі використовувати її людські сили.
І один імперіалізм - большовицької Москви, а другий - гітлеровської Німеччини несуть нашому народові ярмо, знищення, руїну і загладу.
Як донедавна большевицьке НКВД, так тепер німецьке гестапо -мордує, палить, нищить тисячі кращих синів українського народу з їх дорібком, ловить в новий ясир молодь, та засилає її на каторжні роботи до Німеччини, де вона з холоду, голоду, хворіб та знущання німецьких посіпак - гине.
Та Українська Нація невмируща!
Як колись за козацьких часів, встане тепер знову весь український народ на захист свого права до своєї землі, як і колись несе всім ворогам України помсту і кару, а рідньому крайові - визволення.
Український народ висилає в боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу (УССД) - перші лави бійців - Українську Повстанчу Армію (УПА), яка об'єднує під одною командою усіх чесних українців, що готові в потребі віддати свій труд, своє вміння, своє майно, свою кров і своє життя для здобуття УССД.
Бо тільки в УССД українець буде господарем своєї землі!

Українці!

Вступайте в ряди УПА, допомагайте їй в боротьбі з наїздниками!
Викривайте та знищуйте агентів большевицького та німецького імперіалізмів, що творенням диких, ніби, партизанських, відділів, намагаються ослабити Всеукраїнський Революційний Фронт боротьби за УССД під проводом УПА!
Женіть від себе різних атаманчиків-анархістів та недобитків всяких політичних груп і партій, що хочуть з наказу НКВД чи гестапо, розбити Український Революційний Фронт!
Не дайте себе спровокувати т. зв. мельниківцям, які вступили на службу Гестапо (Сушко і інші), продовжують далі розбивацько-продажню роботу польських провокаторів Барановських. Ці конаючі посіпаки "організують" в деяких місцевостях партизанів, щоб передати їх в руки німецької поліції.
Женіть цих ма[...]чих провокаторів, п'яниць, розпусників та злодіїв, що викрадають кращих синів українського народу!
Геть з підбрехувачами та провокаторами!
Вступайте в лави УПА, помагайте УПА, якої відділи діють по всій Україні та до якої вільний вступ кожному чесному українцеві, що бореться за самостійність своєї Нації!
Геть з німецьким та московським імперіалізмом!
Смерть наїздникам та їхнім агентам!
Хай живе Українська Повстанча Армія!
Головна Команда
Української Повстанчої Армії
Постій   20 травня 1943 р.

Літопис УПА. Нова серія, Том 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943 – 1944. Документи і матеріали. Київ 1999. С. 3-4.
НАКАЗ У СПРАВАХ ВИБОРІВ МІСЦЕВИХ АДМІНІСТРАЦІЙ, ЗЕМЕЛЬНИХ КОМІСІЙ ТА ВВЕДЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО НАВЧАННЯ МОЛОДІ
№ 7 27 серпня 1943 р.
Н А К А З
УПА в боях з окупантами України, імперіалістами Москвою і Німеччиною здобула цілий суцільний ряд теренів. На ціх теренах, де безоглядно панує УПА, треба урегулювати життя громадян, завести бодай частинно певне нормальне життя.
Негайно приступити до:
1) Вибору сільських і районових Рад. До кінця місяця вересня предложити їх вибір до затвердження місцевим політичним чинникам УПА.
2) Вибору земельних комісій, які згідно зі зарядженням УПА з дня 15.8.43 р., мають бути поділені поміж селян. Всі землі колгоспні, фільварчні, залишені поляками, мусять бути до 30 вересня [19]43 р. розділені, поорані і засіяні. 30. ІХ. 43 р. зложити акти розподілу землі поміж селян до затвердження через УПА.
3) Введення загального навчання шкільної молоді.
Отворити:
а) Народні школи
б) Середні школи
в) Фахові школи.
В теренах Волині і Полісся звернути уваги на сільсько-господарчі школи. Піднести рівень сільсько-господарські згаданих теренів. Всі школи повинні бути поотвирані до ЗО вересня [19]43 р.
4) Всі вчительські сили, що не заняті конечно в УПА, ужити [для] навчання в школі. Однак всіх вчителів заняти рівночасно і в громадській роботі. Весь [час] поза школою мусить вчитель обов'язково зужити для роботи поміж населенням.
Справи шкільні належать [до] політичної референтури УПА через громадські управи.

Слава Україні!

Дня 27 серпня 1943 р.

Шеф політичного штабу                                                    Командир Української Повстанчої Армії /-/ Роман Галина  Клим Савур

Літопис УПА. Нова серія, Том 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943 – 1944. Документи і матеріали. Київ 1999. С. 10.


ЗВІТ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВІДДІЛІВ ВІД 1 ДО 31 ГРУДНЯ 1943 р.
31 грудня 1943 р.
УПА
Група "Богун"

З В І Т
про роботу відділів за час від 1-31.ХІІ.43
І. Після кількатижневої приготовки в підборі людей, поповненні взуття, одягу, відділи, призначені в східні терени - відмаршерували. Курінь "Бистрий" сформовано із повернувших з першого рейду сотень "Довбуша" та стаціонуючих в терені 7/7 відділів куреня "Бурсак". Курінь "Крук" - із повернувших з терену Ворона сотень: Тополі, Хмари, Запорожця. Курінь "Олег" з відділів "Ярема", відбувших листопадовий рейд і з відлучених у різних обставинах козаків, сотні Саблюка, що оперували в терені "Батька". Відділи відійшли першорядне озброєні, середньо вивінувані в одяг і взуття та з добрим запасом харчевих продуктів (залізний запас - 1 кг цукру, 1 кг сала, 2 кг сухарів на козака).
Курінь "Бистрий", за винятком чоти Одисея, що вистріляла в першім з німцями бою амуніцію, зайшов у вказані місцевості, провадив наказану роботу.
Крук в дорозі. Донесено, що провівши кілька зустрічних боїв з нім[ецькою] граничною сторожею, посувається в бажаному напрямку.
Час відмаршу, стан відділів і стан озброєння подаю в залучнику ч. 1.
[II]. Стаціонуючі відділи проводили слідуючі акції:

Курінь "Ясен"

Дня 1/ХІІ спалено в Куневі будинки, призначені до кватерування німців.
2/ХІІ відділ Цимбала перевів наскок на Нове Містечко - Остріг. Знищено 4 ляцькі пункти, здобуто богато різного майна (втім фіру шкір), забрано худобу.
3/ХІІ відділ проводив засідку на черв[оиих1 партизан - не вдалася. Ворог, обстрілявши ззаду наш відділ, відступив. Черв[оні] були повідомлені.
Дня 10/ХІІ відділ Тимошенка, закватерований в селі Михайлівці внаслідок донесення сексотів, попав в окружения козаків з Колоденки -прорвався. Вбито 20 козаків - страчено трьох своїх вбитими. Здобуто 2 фінки і 3 кріси.
Дня 13/ХІІ під час німецької] акції на села Ляхів і Малин, було влаштовано засідки. Принагідне спалено розвідувальний літак, що невдало приземлившись, загруз в болоті.
17/ХІІ відділ Степ перевів наскок на містечко Аннополь - здобуто багато рогатої худоби, коней, медикаментів іншого майна.
27/ХІІ знищено ляцьку оселю Вітольдівку - вбито кільканадцять ляхіїв. Наші втрати - 4 вбитих, 2 ранених.

Курінь "Птаха"

Дня 5/ХІІ відділ Тура роззброїв 30 шуцманів. Здобуто 30 крісів, 1500 шт. амуніції.
10/ХІІ під час палення німцями с. Ситно відділ Гірняка знищив 4 автомашини і 20 німців.
11/ХІІ цей же відділ на шосе Дубно-Радивилів знищив 3 машини. Вбито понад 30 німців.
12/ХІІ в час акції на село Білогородку вбито 4 німців. В поданих боях відділ Гірняка здобув 1 л[егкий] ск[о]р[остріл], 5 крісів, 300 шт. амуніції.
22/ХІІ знищено ляцьку оселю Бортниця (б. Дубна). Вбито понад 25 ляхів, багато згоріло в хатах. Власні втрати 1 вбитий.
Протягом тижня відділ Гірняка і Берези був зайнятий при висліджуванні і засідках на мельниківську банду (з перервами від 8-20).
8/ХІІ кошовий відділ "В'юн" спільно з азербайджанською чотою прийняв з німцями бій, за село Півче. Селоздобуто - німці з ляхами спаливши кілька хат, відступили. Впало 8 німців - наш 1 ранений.
23/ХІІ ворог напав на с. Мізочек. Цей же відділ заставив ворога відступити, вбито трьох - без власних втрат.
15/ХІІ відділ Крука, що готовився до відмаршу "схід", прийняв з німцями і ляхами (коло 200) в с. Тилявці 7/7 бій. Спалено 5 автомашин, вбито понад 20 ляхів і німців - здобуто 1 "максим", 1 легк[ий] міномет, 100 шт. мін, 500 шт. амуніції і 2 МП. Наші втрати - 1 ранений.
2/ХІІ відділ Великана (заступник] Сірко і 5 козаків) роззброїв 35 шуцманів. Здобуто 1 фінку, 1 скоростр[іл], 34 кріси, 2000 шт. амуніції.
При охороні транспортів, протягом місяця з невеликими перервами в часі, було зайнято коло 200 козаків, з різних частин. При охороні Проводу і перебуваючих в терені "гостей" (напевно, йдеться про перебування на Волині членів головного Проводу ОУН і командування УПА Романа Шухевича, Ростислава Волошина й інших та місії від командування угорської армії до УПА) від 15/ХІІ було прикріплено 2 чоті з відділів В'юна, Докса і Данька.
Відділ кінноти, поза охороною "гостей", брав участь в протинімецьких засідках коло Малина і Ляхова, вів розвідчу роботу в півд[енній] частині прилісової полоси.
Слід згадати про непляновість у запотребовуванні війська до охорони транспорту. Відділи командерують чоти з даного терену в другий (де є також наші частини), котрі там чекають по два тижні, вирвавшись з-під нагляду зверхників, тратять, розпиваючись, військову дисципліну, не школяться, дармують. Необхідним є припинити доривче брання роїв, чот з любої сотні, назначити командира транспорту, доручити йому відділ і ним послуговуватися при того роду завданнях.
Протягом звітного часу здобуто: 1 тяж[кий] скоростр[іл], 2 л[егкі] скоростр[іли], 72 кріси, 4300 шт. амуніції, 1 міномет, 100 шт. мін, 3 фінки і 2 МП.

Літопис УПА. Нова серія, Том 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943 – 1944. Документи і матеріали. Київ 1999. С. 356-359.

ЗВІТ ПРО СТАН ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАПІЛЛЯ ВО
4 грудня 1943 р.
З В І Т
інформативного характеру ВО
Від 1. ХІІ. 1943 р.
Звітний час проходить в інтензивній роботі, підготовці. Терен ВО входить в нову фазу боротьби.
Скрізь звернено головну увагу на господарчий відтинок фронту, всі мусять допомагати в господарчій роботі.
В цілому терені звернено увагу на господарчі магазини. До сьогодня господарча робота була заборбана легальщиною і тому ряд наших магазинів є відомі для загалу, а тим самим і буде знати й ворог.
Щоб не дати вдоритися по господарці, створено експедиторо-магазинера ВО, який розконспіровані магазини перебере в свої руки і все з тих магазинів винесе до магазинів, зроблених в глибокій таємниці.
До цього магазинера будуть належати всі магазини ВО, до помочі йому дасця (ряд) певних людей, які були б тею інспекцією, що контролювало б магазини в надрайонах.
Ця інспекція контактується безпосередньо зо мною, це дасть мені можливість не втаємничувати в роботі наших магазинів, тут мусимо в 100% застерегтися.
До магазинера ВО передаю ввесь цукор, це роблю тому, що цукор є порозкидуваний по різних магазинах, по селах, де ми не маємо наглядности, де ним шастають навіть станичні. Цукор має бути збережений по той час, коли Україна буде кровавитися в боротьбі, коли наші сан[ітарні] пункти перетворються в дійсний шпиталь, коли число ранених збільшиться, щоб ми тоді мали мізерну давку цукру для наших ранених-хорих вояків. За це маємо подбати ми, бо коли ми поступимо так, як до сіх пір, то я відразу заявляю, що ми робимо злочин, за який повинні нас судити.
Готуємося до боротьби - до революції, пам'ятаймо, що будуть жертви і тисячи ранених, мусимо дати їм те, що необхідне.

Червоний Хрест

Червоний Хрест є досить анемічний, свою роботу веде в дуже вузьких рамцях. Червоний Хрест навіть не вив'язується навіть з тої роботи, яку вже повинен виконати.
Коли говорю сьогодні за цукор, то обов'язком Ч[ервоного] Хр[еста] це все зробити. Я бачу, що коли ми пустимося на Ч[ервоний] Хр[ест], то нас споткає фіяско. Моя відправова контроля в терені дала то, що я мушу тут алярмувати - звернути на це увагу. Звітування Ч[ервоного] Хр[еста] проходило марудно, провідниці Ч[ервоного] Хреста, жодної роботи не тримаючи в руках, і не мають евіденції.
Запаси для ранених є досить мізерні, або провідниці Ч[ервоного] Хреста цілком не знають чи є, бо відповідь я отримав таку: "Там пекли досить". Я тут починаю боятися за те "досить".
Скільки то ми зробили б запасів, якби наше жіноцтво було взялось до роботи. Муку випечену в тісті можемо переховати, а самої муки в наших обставинах не переховаємо.
Ч[ервоний] Хр[ест] зробив досить мало, провідниці Ч[ервоного] Хр[еста] спрямували свою енергію чомусь тільки на сан[ітарні] пункти. Варто заглянути до всіх підр[еферентур] Українського] Ч[ервоного] Хр[еста], тоді ми зобачимо, що ті підреф[ерентури] копають, або вже покопали. Допоміжна господарка борсається в смертній агонії (в тексті: абонії), добродійний відділ таки пропав, політ[ична] робота також не діє (хоч воно скрізь та представляється).
Моя думка така: Ч[ервоний] Хр[ест] безумовно потребує помочі від всіх референтур, але мусить сам робити. Український] Ч[ервоний] Хр[ест], це є організоване] українське] жіноцтво, тут мають рости матері Революції, тут мають виховати жінку, Націоналістку-робітницю. Добродійний відділ мав допомогти всім родинам. В першу чергу переняти частину тягару з материнських рук в догляді дітей. Охотники, що пішли в ряди УПА, покидали жінок і дітей, чи хто цим цікавиться?
Це малі винятки, де Ч[ервоний] Хр[ест], може, комусь допоміг. Допомога для наших матерей, для потерпілих від пожару є дуже потрібна, там повинні являтися першими наші жінки.
Вони з Укр[аїнським] Ч[ервоним] Хр[естом] повинні скрізь бути, про їх нарід повинен говорити. Я тепер видав наказ до Ч[ервоного] Хр[еста], щоб Укр[аїнський] Ч[ервоний] Хр[ест] приступив зараз до тої роботи, конечно в співпраці з іншими референтурами.

Безконтрольна господарка в відділах УПА і в запіллю

Тут хочу представити такі харч[ові] пункти і побірання харч[ових] продуктів. В цілій ВО повстали харч[ові] пункти, де обов'язує всіх правильник норми.
Перебуваючи в терені, я відвідав такі харч[ові] пункти і тут зобачив те, що до сіх пір нема харчових книжечок, на котрі б видавалося продукти. Видається тільки на запотребовання. На такі запотребовання можна брати харч[ові] продукти по кількох харчевих пунктах, що й роблять. Робить це військо і роблять це теренові ошуканці, яких буду суворо карати.
Я видав наказ, щоб господарчі зараз видали харч[ові] книжечки для всіх. Військо також мусить мати книжечки, пай цей обговорить інтендант з частини УПА і господарчий запілля. Всі мають притримуватися правельника норми, крім ранених.

Зміни в терені

Зміни в терені в реф[ерентурах] повстали такі: зміна господарчого апарату ВО. Зміна господарчих референтів] в надрайонах: в надр[айоні] З/З і над[районі] 2/2, в надр[айоні] 6/6 і в надр[айоні] 7/7. В надр[айоні] 7/7 слідувало 30. ХІ. 43 зміна коменданта надр[айону], його місце заступив районовий комендант Шумська Зорич. На місце команданта рай[оновий] Зорич прийшов з зміною свого псевда на Назар.

СБ в терені

СБ в терені зробило багато, але ще більше зробило б, коли б його поставили як належиться. Стрічаюся з страшними фактами в терені, де СБ на низах розстрілює на право і на ліво. Я сам виступлю проти того, якщо робота СБ буде йти в такому напрямі, як воно йде. Є терени, де туди ніхто не заглядає, де бродять чорні духи і роблять свою чорну роботу. Чи повинно так бути, щоб поза углами розстрілювали наших кадровиків якісь станичні чи підрайонові. Щоб розстріляти члена, то мусить його судити вища інстанція.
Лановецький район є досить голосний з роботи СБ. Сам командант СБ Л[ановецького] р[айо]ну є людина, яка не сміє стояти на сьому пості. Тут я не хочу описувати про так голосну роботу того команданта. Досить навіть подивитися і оцінити, хоч би і по таку дрібницю. Розтріляно двох людей невинних ніби через помилку. Друге, якраз в Лановецькому р[айо]ні гуляє Яворенко, і до сіх пір вони його не взяли, треба було аж Зеленого, котрий здається що і Яворенка зловив, бо його пачку виловив.
Я тільки скажу, що така робота є нам на шкоду. Не штука дістати відповідь, коли я це зголосив, що остро покараю. Тут треба змін, тут треба поусовувати дітваків, які не можуть тієї роботи тягти. Там, де шаліє така робота СБ, що не втримається жодна робота, туди з політичною роботою нема чого пхатися, бо така робота СБ зводить це все в папірець. Я тут тримаюся думки, що ряди СБ треба пересіяти і в терені вишукати людей відданих.

Зв'язок

І зв'язок потребує основних змін. Я сьогодні на зв'язок дивлюся як і на СБ, що туди треба найбільш відповідного матеріалу. Там мусять бути затруднен! наші кадровики.

Політична робота

Політроботу тільки говоримо, а вона досить слабенько проявляється. Я вже попередньо писав, але і дальше то саме помітно. Деякі терени мають сліди тої роботи, а в деяких теренах обмежилися тільки на вишколах. Не шкодить провадити і вишколи, але треба ще більше дивитись на терен, треба спішити між нарід, бо політробота може чи не той більш опізнено. В терені часто стрічаєш тільки звичайних "говорунів", які нарікають, що зле роботу ставляють, що нема інструкцій, що треба робити так, отак і по тому кінчається. Це все треба запрягти до конкретної роботи. Брак політроботи в містах і в підміських селах.

Відділи УПА в терені

Поважніших акцій непомітно, крім нападу на Мізоч.
Приготовления відділів УПА до приходу більшовиків
Це йде також досить мляво. Відділи в терені не дуже з охотою копають собі землянки. Відділи вже могли собі поробити такі землянки, а навіть багато запасних.

Самооборона по селах

Самооборона по селах вже стала більш тугою, крім військової підготовки самооборона ще й прийняла до себе копання землянок, криївок - протилетунська охорона. Всі села вже не будуть заскочені бо вони приготовалися.

Літопис УПА. Нова серія, Том 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943 – 1944. Документи і матеріали. Київ 1999. С. 439-442.

 

НАКАЗ КЕРІВНИКАМ ЗАПІЛЛЯ

У СПРАВІ ПРОТИДІЙ НІМЕЦЬКИМ ТЕРОРИСТИЧНИМ АКЦІЯМ
№ 7                                                                                                                         16 листопада 1943 р.
Н А К А 3

Всім комендантам запілля та їхнім референтам

В останніх часах німці посилили сильну кампанію винищування відділів УПА. В акціях беруть участь літаки і танки. Хвиля німецького терору і нищення останньо охопила простори між Поринем і Стиром. В Цуманщині, Колківщині та інших сусідніх районах майже в кожному селі повно німецького війська. Все граблять та нищать. Не лишають нікого і нічого. По селах дуже шукають за криївками. Населення під сильним німецьким терором вказує місце криївок. Акцію ведуть широку і на довшу скалю.
В зв'язку з цим заряджую:
1. Все організаційне майно негайно заховувати під землю.
2. Криївки, про які знають селяни, позмінювати, бо люди під терором видадуть.
3.* (далі закреслено).
4. Машинки, цикльостилі, фарбу та папір заховувати в добрих криївках.
5. Кожний надрайон приготовить летючки до фронтовиків: "Фронтскамераден" або "Сольдатен", вони свого часу були випущені, тепер їх помножити та розкидати в теренах, де є німці.
6. До козаків приготовити летючку: "До военнопленных и мобилизованных в Украине", вони були пущені в терен на російській мові.
7. З козаками за всяку ціну старатись договорюватись.
8. Організовані люди хай бережуться та більше керують масами перед знищенням.
9. Організаційно-мобілізаційні референти хай звертають сильну увагу на самооборону, а зокрема, на розвідку. Скрізь по дорогах скріплювати алярмові пункти. Не датись заскочити.
10. Опановувати паніку серед суспільства. Тих, що ширять паніку - карати. Цей елемент утруднює нам працю та полегшує роботу ворога.
11. Населення хай все позакопує. Не чекати до останнього дня. Люди хай становлять бараки по лісах, горах та болотах, розбирати хати, клуні, хліви та робити криївки.
12. Стало інформувати населення про ворожі рухи і керувати самообороною.
13. Усі кормлені свині бити і заховувати, бо німці за ними дуже шукають. Оставляти лише малі поросята. При цьому вияснювати населенню: що не заберуть німці - пограбують більшовики.
14. Селянство під час акції хай бере зі собою найважніші речі. Решту закопувати. З великими пакунками не возитися. По лісах не збиватися у велику товпу. Не класти вогню на полянах. На це звернути велику увагу, бо з літаків на ліс стріляють і бомблять.
15. Зараз, коли селяни мають багато ще збіжжя, хай роблять муку, крупи та інші харчові продукти. З цього робити якнайбільше запасів і все скривати.
16. Подати населенню до відома, що німці нищать все, включно з цивільним населенням.
17. Населення за всяку ціну перед нападами німців та ляхів, мусить скриватися в лісах, багнах, болотах та інших криївках. Знайте, що німці, відступаючи лишають за собою пустку.
18. Про це негайно повідомити через станичних, сільських голів, учителів - ціле українське суспільство.
Пам'ятаймо, що повна відповідальність за це спадає на нас всіх. Тому кожний хай приступає негайно до праці над інформуванням українського громадянства про сучасне положення, відворот німців, їхню акцію супроти цивільного населення та способи нашого протиділання.

Слава Україні!

Постій, 16. ХІ - 1943 р.
Суспільно-політичний] референт ВО                                                                            Командант ВО /-/ Корній Березенко                                                                                         в/з /-/ Корній Березенко

Літопис УПА. Нова серія, Том 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943 – 1944. Документи і матеріали. Київ 1999. С. 632-634.

ЗВІТ ПРО РЕЙД ВІДДІЛУ "ГОРДІЄНКА"
29 липня 1943 р.
РЕЙД ВІДДІЛУ ГОРДІЄНКА
15. VІІ. 43 р. пополудні, на шосі Рівне-Житомир, в с. Користь Межирицького району відділ розбив 3 німецькі машини. Здобуто 1 пістоль. На допомогу прилетіли 2 літаки. При бомбардуванні спалено 3 хати. Іншої шкоди не заподіяно.
Вночі з 16-17.VII наша розвідка зустрілася з червоною розвідкою. Червоні втекли. Здобуто один кріс, віз і одну пару коней.
17. VІІ. 43 р. в год. 9-ій ранку відбувся бій з червоними під Каменкою Ярунського р-ну. По стороні ворога 8 вбитих і один поранений. Здобуто 5 крісів, 5 фінок та 10 дисків до них.
17. VІІ днем по дорозі з села Жолобне Ярунського р-ну, був бій з німцями. Вбито 34 німців. Наших згинуло 3-ох, один легкоранений.
Дня 19.VII біля села В'юнок Мархлєвського району відбулися два бої з німцями та шуцманами. З сотні противника згинуло ЗО чоловік. З наших один легкоранений. Ворог відступив.
20. VІІ в поблизу Шнецької Буди прийшло до бою з мадярами. З 50-ти мадярів згинуло 6-ох, а 2-ох взято в полон. Здобуто 4 кріси, 1900 набоїв, 10 гранат. Сотня німців і чота шуцманів, що стояла в Швецькій Руді, побачивши втечу мадярів, самі повтікали до Житомира. По нашій стороні втрат не було.
23. \/ІІ в год. 8-ій ранку прийшло до бою в містечку Котельня Андрусівського (у тексті: Андрюшинського) району з німцями та шуцманами. Наша розвідка зустрілася з шуцманами. Під розвідчиками вбито коней, а розвідка швидко зорієнтувалася і повідомила нашу головну силу. Вбито 20 ворогів і 3-ох взято в полон. Здобуто дві автомашини, 3 кріси, 1 фінку. По нашій стороні один вбитий.
Того ж самого дня біля станиці Івниця наші передні частини обстрілювали поїзд. Вбито 2-ох лейтенантів і 8-ох рядовиків. Наших втрат не було.
25. VІІ вночі на передмісті міста Коростишева відбувся бій з німцями в забудованих тартаках. Вбито 7 німців, а 2-ох шуцманів здалося. Здобуто З кріси, 3 гранати та 6 мундурів. Німці втекли. По нашій стороні втрат не було.
Вночі з 26/26.VІІ наші зустрілися з червоними на Вишневі, біля р. Те[те]рева. Здобуто віз з одіянням. По нашій стороні один важкоранений.
28.VІІ між селом Шевченко і Устинівкою Потіївського р-ну дійшло до бою з школою жандармерії з Коростеня. З сотні ворога вбито 83-ох, а 8-ох взято в полон і 5 важкоранених. Згинуло 5 німецьких офіцерів. Здобуто 8 кулеметів, 8 "МП", 94 кріси, 17 револьверів, 33 гранати та 6000 набоїв. Кілька недобитків в паніці втекло. По нашій стороні втрат не було.
Настрої мас. Населення приймало нас добре. Зустрічаючись, кричали "Слава Україні!". З радости плакали. Оповідали про свою біду за СССР і Німеччини. Давали поміч харчами, говорили: "їжте хлопці, це останній". Інформували про німців і червоних. Населення говорило: "Ми чули, що ви йдете. Бандерівці б'ють всіх захватчиків, а добро з розбитих магазинів роздають поміж населення". Наші частини справді так робили (біля Котельні, роздавали сіль).
Повстанці робили й пропагандивну роботу. Всюди розкидали летючки. Люди розліплювали листівки в хатах, по стінах. Самі селяни зараз же гуртом їх читали. Місцями ліквідовано сексотів.
Говориться, що частіші рейди по східніх теренах, зродять в людей віру у власні сили.
29 липня 1943 р.

Літопис УПА. Нова серія, Том 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943 – 1944. Документи і матеріали. Київ 1999. С. 642-644.

ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У "ПРО ПОСИЛЕННЯ БОРОТЬБИ З УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКИМИ НАЦІОНАЛІСТАМИ У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ"
№ 53/9-оп.                                                                                                                   10 січня 1945 р.
ЦК КП(б)У отмечает, что партийные организации западных областей УССР, органы НКВД и НКГБ, внутренние и пограничные войска НКВД, выполняя решения ЦК ВКП(б) от 27 сентября 1944 года "О недостатках в политической работе среди населения западных областей УРСР" и ноябрьского пленума ЦК КП(б)У, добились некоторых достижений в борьбе с украинско-немецкими националистами.
Однако ЦК КП(б)У считает, что обкомы КП(б)У, органы НКВД и НКГБ имеют еще много серьезных недостатков в деле борьбы с украинско-немецкими националистами. Основными из них являются:
1. Еще недостаточно развернута партийно-политическая и культурная работа среди населения. Партийные организации проводят политическую работу, главным образом, в райцентрах и в близлежащих селах, а отдаленные населенные пункты не охватывают своим влиянием.
В ряде районов работа по разъяснению обращения Президиума Верховного Совета, Совнаркома УССР и ЦК КП(б)У к населению западных областей проводится слабо. Это обращение еще не доведено до всех сел и многие крестьяне о нем совершенно не знают. В некоторых районах эта работа проведена компанейски и в настоящее время прекращена.
2. Слабо поставлена агентурная работа органов НКГБ и НКВД. До сих пор агентурная сеть по борьбе с оуновским подпольем и бандформированиями малочислена и особенно малочислена агентура, умеющая глубоко проникать в националистическое подполье. Принимаемые меры к ее расширению, неудовлетворительны.
Органы НКГБ и НКВД не воспользовались тем, что ОУН в начале немецкой оккупации существовала легально, что дает им возможность легче выявить и переловить оуновцев, которые в то время находились на легальном положении.
3. При проведении чекистско-войсковых операций органы НКВД часто действуют по шаблону. Имеют место факты, когда операции плохо планируются и готовятся. Не обеспечивается строгая секретность при подготовке чекистско-войсковых мероприятий.
Войска НКВД не всегда используются рационально. Бывают случаи, когда войсковые подразделения бездействуют, а некоторые из них вместо активных наступательных действий придерживаются тактики пассивной обороны и отсиживаются в населенных пунктах.
4. Имели место совершенно недопустимые случаи, когда отдельные бойцы и офицеры органов НКВД и НКГБ, не разобравшись, применяют репрессии - жгут хаты и убивают без суда отдельных граждан, которые совершенно непричастны к бандитам, чем дискредитируют себя и органы советской власти.
5. ЦК КП(б)У особо отмечает, что некоторые руководители партийных организаций считают, что в борьбе с украинско-немецкими националистами они должны заниматься только политико-массовой работой среди населения и самоустраняются от руководства делом вооруженной борьбы, которую ведут органы НКВД и НКГБ, что является совершенно неправильным.
ЦК КП(б)У постановляет:
1. Обязать Львовский, Волынский, Станиславский, Тернопольский, Дрогобычский, Ровенский и Черновицкий обкомы КП(б)У, наркомов НКВД и НКГБ, начальников внутренних и пограничных войск НКВД, начальников областных управлений НКВД и НКГБ всемерно и решительно усилить борьбу с украинско-немецкими националистами с тем, чтобы использовать зимний период для окончательного разгрома и ликвидации банд и подполья украинско-немецких националистов.
2. Обязать обкомы КП(б)У западных областей, руководствуясь решениями ЦК ВКП(б) от 27 сентября 1944 года и ноябрьского пленума ЦК КП(б)У, коренным образом улучшить политическую работу среди населения, обратив особое внимание на то, чтобы партийно-политической работой были охвачены все села, предприятия и учреждения.
Усилить работу по разъяснению обращения Президиума Верховного Совета, Совнаркома УССР и ЦК КП(б)У к населению западных областей Украины, довести это обращение до сознания каждого жителя западных областей.
В своей политической работе партийные организации должны особое внимание обратить на разоблачение вылазок кулачества, торговцев и других капиталистических элементов, которые являются опорой и организаторами банд украинско-немецких националистов и, чувствуя приближение своей гибели, оказывают бешеное сопротивление всем мероприятиям советской власти.
В этой работе необходимо, опираясь на бедноту, привлекая к беспощадной борьбе с кулаком середняка, изолировать кулака и лишить его влияния на массы.
Партийные организации должны вскрывать злодеяния украинско-немецких националистов, поднимать против них ярость народных масс, умело используя политический подъем среди рабочих, крестьян, интеллигенции и преданность их советской власти.
Необходимо более решительно разоблачать украинско-немецких националистов в печати, как агентов и пособников немцев.
3. Обязать начальников облуправлений НКГБ и НКВД и секретарей обкомов КП(б)У решительно улучшить работу по созданию и расширению сети нашей агентуры. Добиться в ближайшее время такого положения, чтобы в каждом населенном пункте была бы наша агентура.
Широко привлекать к агентурной работе местных жителей, проверенных и преданных советской власти, а также из числа бывших участников оуновских организаций. Внимание агентуры направить прежде всего на выявление организующих оуновских центров, местонахождения банд и их замыслов.
Систематически проводить работу по политическому воспитанию агентуры и обучению ее технике агентурной работы.
4. Обязать наркома внутренних дел УССР тов. Рясного и начальников облуправлений НКВД до 15 февраля провести в сельских местностях западных областей УССР учет жителей в возрасте от 15 лет и выше. В связи с этим начальники облуправлений НКВД должны издать приказы, в которых указать цели и причины проведения учета населения.
При проведении учета населення точно установить, где находится тот или иной гражданин или гражданка. Родственников тех лиц, которых не будет установлено точное местонахождение, предупредить под расписку, что если эти лица не явятся в органы советской власти, то они будут считаться участниками банд и к их родственникам будут применены репрессии, вплоть до ареста и выселения.
В приказах также указать, что гражданин, знающий, где укрываются бандитские группы или отдельные бандиты, или знающий, что у кого либо из граждан ночевал или скрывался бандит, обязан сообщить об этом органам советской власти, в противном случае он будет считаться соучастником бандитов, с вытекающими отсюда последствиями.
Этим же приказом установить в каждом селе такой порядок, который бы закрыл для бандитов каждое село и каждый дом.
Назначить в селах и поселках уполномоченных участков и десятихатских, которым вменить в обязанность следить за соблюдением установленного порядка и принимать необходимые меры к нарушителям, а также сообщать органам советской власти, кто из населения куда отлучается, кто предоставляет ночлег бандитам, снабжает их продовольствием и оказывает другие услуги.
Установить, что население может предоставлять право ночлега только по разрешению сельсовета.
Организовать в каждом селе и поселке самоохрану местным населением. Самоохрана с наступлением темноты должна задерживать всех лиц, прибывающих в населенный пункт, и препровождать их в сельсовет.
Составление списков самоохраны и чередование круглосуточных дежурств возложить на председателей сельсоветов.
Назначить на каждые два села участкового уполномоченного милиции, на которого возложить контроль за проведение в селах этого порядка.
Также организовать охрану предприятий, создав группы самоохраны из рабочих.
Тов. Рясному в трехдневный срок разработать, утвердить и разослать начальникам облуправлений текст примерного приказа и формы списков.
Обкомам и райкомам КП(б)У выделить в помощь органам НКВД работников для проведения учета населения.
5. Усилить бдительность партийных организаций, органов НКВД и НКГБ. Обкомы КП(б)У, начальники облуправлений НКВД и НКГБ должны добиться такого положения, чтобы все подготавливаемые и проводимые мероприятия и операции по борьбе с бандами держались в строгом секрете. Виновных в разглашении тайны и болтунов беспощадно наказывать, вплоть до исключения из партии и предания суду.
Тщательно разрабатывать календарные планы операций, хорошо и продумано их готовить и при проведении этих операций проявлять больше инициативы, напористости, гибко меняя тактику в зависимости от обстановки.
Не пропускать ни одного случая бандпроявлений без ответных репрессий, усилить высылку семей бандитов и кулаков, оказывающих а-"какую бы то ни было"-а помощь бандитам.
Создать истребительные батальоны из местного населения в каждом райцентре, а где представляется возможным и в крупных селах.
Добиться, чтобы ядро каждого батальона составляла небольшая группа из партизан или других лиц, имеющих опыт борьбы с бандитами. Создать в каждом населенном пункте группы содействия истребительным батальонам из местных жителей.
6. Обязать начальника внутренних войск НКВД Украинского округа генерала Марченко и начальников погранвойск генералов Бурмака и Демшина улучшить подготовку и проведение чекистско-войсковых мероприятий и воспитывать своих командиров частей так, чтобы каждое подразделение проявляло бы активность и инициативу в борьбе с бандами. Строго наказывать тех командиров, которые отсиживаются в спокойных селах и придерживаются тактики пассивной обороны.
Лиц, отличившихся в борьбе с оуновцами, представлять к правительственным наградам сразу же после проведения операций и всячески их поощрять.
7. Командующему войсками Львовского военного округа генералу Смирнову дать указание войскам округа о том, чтобы все части, дислоцирующиеся в населенных пунктах, оказывали всемерную помощь местным властям в борьбе с украинско-немецкими националистами.
8. ЦК КП(б)У считает совершенно неправильным утверждение отдельных руководителей партийных и комсомольских организаций, что комсомольские организации, якобы, следует создавать только в тех селах, где уже есть группы содействия истребительным батальонам.
Обязать обкомы КП(б)У и ЦК ЛКСМУ в ближайшее время добиться создания комсомольских организаций в каждом селе, на каждом предприятии и усилить политико-воспитательную работу среди молодежи.
9. Секретарям обкомов, горкомов и райкомов КП(б)У, начальникам облуправлений и райотделов НКВД и НКГБ не пропускать ни одного случая нарушения советской законности без расследования и привлечения виновных к строжайшей ответственности.
10. Усилить партийно-массовую и политическую работу среди работников НКВД, НКГБ и в войсках НКВД.
Территориальные партийные организации должны считать своей партийной обязанностью проведение повседневной политико-воспитательной работы среди личного состава НКВД и НКГБ.
Учитывая, что в органы НКВД и НКГБ пришло много молодых малоопытных работников, организовать систематическую чекистскую учебу работников НКВД и НКГБ по повышению их деловой квалификации путем организации краткосрочных курсов, семинаров, организации специальных лекций и издания руководящей литературы.
Обязать наркомов НКВД и НКГБ тт. Рясного и Савченко, секретаря ЦК КП(б)У по пропаганде тов. Литвина до 10 февраля издать специальную брошюру для чекистов о методах и ухищрениях, применяемых украинско-немецкими националистами.
11. Провести во всех областях совещания секретарей райкомов КП(б)У, председателей райисполкомов и начальников райотделов НКВД и НКГБ, на которых заслушать доклады о ходе борьбы с украинско-немецкими националистами в районах.
Установить следующие сроки проведения совещаний: в Львовской области - 10 января, Волынской - 12 января, Ровенской - 14 января, Дгогобычской - 16 января, Станиславский - 18 января, Тернопольской -20 января и Черновицкой - 22 января.
Ознакомить участников совещания с настоящим постановлением.
12. Обязать обкомы КП(б)У оказывать всяческую помощь и особенно помощь в восстановлении жилья и имущества (лес, стройматериалы, приобретение скота) жителям, пострадавшим от банд украинско-немецких националистов, за счет конфискованного у бандитов имущества. Помощь оказывать по решению облисполкома.
13. Обязать секретарей обкомов КП(б)У до 20 января с. г. разработать конкретные мероприятия по усилению борьбы с бандами украинско-немецких националистов и представить их ЦК КП(б)У.
ЦК КП(б)У подчеркивает, что борьба с украинско-немецкими националистами в настоящее время является главнейшим и первостепенным делом большевиков западных областей Украины.
ЦК КП(б)У требует от всех руководителей партийных и советских организаций западных областей УССР, от всех коммунистов и комсомольцев самой решительной и беспощадной борьбы с бандами украинско-немецких националистов.
ЦК КП(б)У устанавливает, что секретари обкомов, горкомов и райкомов КП(б)У несут партийную и государственную ответственность за состояние дела борьбы с оуновским бандитизмом в своих областях и районах.

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 119-124.

ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(6)У
"ПРО ПРОВЕДЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ"
№ 54/2-оп.                                                                                                                19 січня 1945 р.9

1. Утвердить проект приказа, представленный Народным Комиссаром Внутренних Дел УССР "О проведении регистрации населения в западных областях УССР".
2. Приказ издать от имени начальников областных управлений НКВД западных областей УССР.
3. Обязать обкомы и райкомы КП(б)У западных областей УССР орга­низовать разъяснение этого приказа в каждом населенном пункте с тем, чтобы довести его до сознания всего населения западных областей УССР.
4. Обязать обкомы и райкомы  КП(б)У западных областей УССР оказать всемернуо помощь органам  НКВД в успешном  проведении регистрации всего населения в западных областях УССР.

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 124-125.

ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
"ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ЩОДЕННОЇ ЗВІТНОСТІ ОБКОМІВ КП(б)У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ ПРО ХІД БОРОТЬБИ З БАНДИТИЗМОМ"
№ 54/5-оп.                                                                                                               22 січня 1945 р.

С целью установления контроля и для усиления борьбы с бандитизмом ЦК КП(б)У постановляет:
Обязать обкомы КП(б)У западных областей Украины, начиная с 25 января 1945 года ежедневно докладывать ЦК КП(б)У о ходе борьбы с бандитизмом и представлять сводку (форма прилагается).
Завести аналогичный порядок отчетности райкомов КП(б)У перед обкомами.
21/1-45 г.

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 125.

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРОКУРОРА УРСР Р. РУДЕНКА ЦК КП(б)У "ПРО ФАКТИ ПОРУШЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ЗАКОННОСТІ В ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНСЬКОЇ РСР" 13
№ 00/693                                                                                                                      24 лютого 1945 р.
ЦК КП(6)У
товарищу ХРУЩЕВУ Н. С.
товарищу КОРОТЧЕНКО Д. С.

Прокуратура УССР располагает данными, свидетельствующими об имеющих место фактах грубого нарушения советской законности в ряде западных областей УССР. Подчас эти нарушения допускаются отдельными работниками под видом борьбы с бандами украинско-немецких националистов.
В Коропецком районе Тернопольськой области недалеко от села Красиево в ноябре 1944 года имел место обстрел группы нашего актива со стороны националистической банды, в результате чего были убитые. Через три дня после этого, 17 ноября в это село выехала оперативная группа работников НКВД и районного актива. Сначала они заехали в село Задоров, где был задержан один неизвестный гражданин и оставлен в квартире гр-на Кришталь под охраной бойцов истребительного батальона. Задержанному удалось скрыться; ушли оттуда и лица его охранявшие. Впоследствии даже не удалось установить фамилии участников истребительного батальона, которые были оставлены охранять задержанного.
Заведующий Райземотдела Коропецкого р-на узнав об этом факте, расстрелял владельца дома Кришталь - 63 лет и поджег его дом в отместку за то, что из его дома ушел задержанный неизвестный гражданин, при этом совершенно не интересуясь ответстсвенностью участников истребительного батальона, поставленных охранять этого задержанного,
В том же селе были подожжены еще 4 дома. Причем, никаких данных о том, что владельцы этих домов являются бандеровцами не было.
В этот же день оперативная группа во главе с начальником милиции Белаш прибыла в село Красиево и без достаточных к тому оснований открыла в селе стрельбу и начали в разных концах села поджигать дома. В результате этого уничтожено было 117 крестьянских хозяйств, в том числе 14 хозяйств семей военнослужащих. Участники оперативной группы убили 6 человек, в том числе гр-на Грон Михаила, рождения 1871 года, сын которого находился в рядах РККА.
Оперативной группой было изъято у населения более 60 голов скота, часть которого разбазарена. Значительная часть участников оперативной группы была в нетрезвом состоянии.
Несмотря на то, что в момент пожара туда прибыл секретарь Райкома КП(б)У тов. Поддубный, последний должных мер к предотвращению вышеуказанных действий не принял, и больше того, до приезда представителя Облпрокуратуры этот вопрос на заседании Райкома КП(б)У не обсуждался. Лишь 8.1-45 г. этот вопрос был предметом обсуждения Бюро Райкома КП(б)У. Однако принятое решение не обеспечивало должной борьбы с фактами беззакония.
Тов. Поддубный и др. работники района об этом факте своевременно не поставили в известность Обком КП(б)У.
Работники военкомата Коропецкого района под руководством капитана Киреева, проводя работу по выявлению лиц, уклонившихся от призыва в РККА, производили незаконные обыски, изъятия имущества и т. д.
21.ХІ-1944 года, будучи в селе Тростянец, эти работники развалили 4 печки в домах, разбили стекла в окнах, забрали много скота у лиц, уклонившихся от призыва в РККА. По неполным данным ими изъято у населения района до 60 голов скота, который по объяснению Киреева, возвращается обратно, когда подлежащий призыву явится в райвоенкомат. Не говоря уже о том, что этот факт является сам по себе незаконным, самоизъятие скота производилось без должного учета.
В селе Стелевка, Збаражского района Тернопольской области работник военкомата - старший лейтенант Стезальцев А. С. производил незаконные обыски у населения и изымал разное имущество: 24.ХІ им было изъято у гр. Гладнюк М. А. 800 руб. денег, кожух, пальто и др. ценные вещи, 9.ХІІ-44 г. у гр. Блашневич Прасковьи - жены военнослужащего изъято: кожтоваров на 3 пары сапог, 600 руб. денег, 2 женских костюма, меховая шуба и детские вещи.
В селе Чайковичи Рудковского района Дрогобычской области 9 января 1945 года бандеровцами был убит участковый инспектор милиции т. Левченко. Убийство произошло в доме Тимковича, где Левченко находился на квартире. Тимкович в 1939-40 г.г. был председателем колхоза, с установлением Советской власти Тимкович принимал активное участие в проводимых мероприятиях. В дом бандиты зашли под видом бойцов истребительного батальона.
10.1-45 г. группа сотрудников РО НКВД под руководством начальника милиции Подувальцева прибыв в село Чайковичи, без суда и следствия расстреляли Тимковича, сожгли 9 дворов, в том числе 3 дома семей военнослужащих, присвоили часть имущества.
Рудковский Райком КП(б)У на своем заседании рассматривал этот вопрос, нач. милиции Подувальцева исключили из рядов партии, на других лиц наложены партвзыскания.
В Мельнице-Подольском районе секретарь Райкома КП(б)У Чепиков лично сам производил обыски и изымал имущество у отдельных граждан, в том числе изъял имущество у двух семей военнослужащих. Чепиков присутствовал при допросе в районном отделении НКВД гр. Трепчуха Василия - 16 лет и избил последнего.
25.ХІ группа райактива с участием Чепикова, председателя Райисполкома Зинец и др. выехала в село Германовку, где накануне был налет на сельсовет со стороны банды украинско-немецких националистов. Участники группы райактива прибыли в село в нетрезвом виде и открыли в селе безцельную стрельбу в воздух, в телеграфные столбы. Зав. РайФО Сапач стрелял в могильный крест.
В декабре 1944 года работники подсобного хозяйства Станиславского НКГБ Щербаков Д. В., Долгополое П. Н., Примаков Г. А. выехали в селе Русово Снятинского района с целью выплаты крестьянам заработной платы за работу в подсобном хозяйстве. Вместо выполнения порученной работы, эти лица начали производить незаконные обыски, изъятие вещей, вымагать водку. Мирным гражданам, которые оказывали им в этом сопротивление, они наносили побои и даже расстреливали, как бандеровцев. Так, было убито ими 7 человек, среди которых оказалась гр. Луцик Е. Н., муж ее в Красной Армии, Додух М. А. - мать двух сыновей, находящихся в Красной Армии.
Во время изъятия вещей у Луцик Е., Долгополое арестовал ее дочь Ирину и за то, что она оказала сопротивление в из'ятии вещей, расстрелял ее в сарае.
Долгополое и Примаков арестованы, а Щербаков после убийства Луцик скрылся.
18.ХІІ-44 г. заместитель председателя Заболотского райисполкома Станиславской области Голубцов и второй секретарь Райкома КП(б)У Нарыжной выехали в село Ганковцы для участия в похоронах граждан, расстрелянных бандеровской бандой. Идя по дороге к сельсовету, они увидели снятый с могилы погибших бойцов Красной Армии памятник. В это время мимо них проходили две девушки, которым Голубцов и Нарыжной предложили поставить памятник на месте. Однако Ворощук Мария и Губшит Анна отказались выполнить распоряжение последних. Тогда Голубцов дал очередь из автомата и расстрелял их обоих.
16 января 1945 года участковый уполномоченный Богородчинского районного отделения НКВД Станиславской области Глазков вместе с сержантом, будучи вооруженными, пошли в село Лиховцы, зашли в один из домов, отобрали там водку и деньги, напились пьяными и стали ходить по квартирам, нанося оскорбления и угрозы местному населению. В один из домов они собрали 5 женщин, которым предложили снять с себя всю одежду, затем заставили их лечь нагими на пол. Глазков и Шаповалов начали избивать их. После этого, они по пути подожгли дом, принадлежащий Денисову М. В. - шоферу НКГБ.
В селе Бордино Острожецкого района Ровенской области войсками НКВД, проводящими операции по ликвидации банд украинско-немецких националистов была задержана Устимчук Маврония и доставлена в районный центр. Начальник РО НКВД Пиканов дал приказание младшему лейтенанту Логвиненко вывести задержанную Устимчук на площадь местечка и там ее расстрелять.
Это приказание было выполнено.
Произведенной проверкой установленно, что Устимчук является матерью 3-х сыновей, находящихся в рядах РККА, муж ее работает в оборонной промышленности.
Подобные факты имеют место и в других областях.
Такие нарушения наносят серьезный ущерб делу установления советского правопорядка, подрывают авторитет Советской власти и вредят интересам беспощадной борьбы с украинско-немецкими националистами.
По изложенным фактам приняты и принимаются меры к привлечению конкретных виновников к ответственности, однако в целях предупреждения в дальнейшем подобных фактов, считать необходимым просить Вас принять по этому вопросу специальное решение, проект которого при сем представляю.
Прокурор УССР,
Государственный Советник Юстиции 2 класса
Р. Руденко

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 133-136.

"ДОВІДКА ПРО КІЛЬКІСТЬ БАНД І БАНДИТІВ В ОБЛАСТЯХ УРСР ЗА ДАНИМИ ОБКОМІВ КП(б)У
НА 15 БЕРЕЗНЯ 1945 р."
[15 березня] 1945 р.


Область
Количество банд
Количество бандитов
Львовская
49
1200
Волынская
7
704
Ровенская
55
1160
Дрогобычская
69
1384
Станиславская
11
2150
Тернопольская
79
1908


[850]а-6-а

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 145.

ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У "ПРО ХІД БОРОТЬБИ З ЗАЛИШКАМИ БАНД І ПІДПІЛЛЯМ УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УРСР"
№141/17-з.                                                                                                              17 серпня 1947 р.

ЦК КП(б)У отмечает, что партийными организациями, органами МГБ УССР, при оказанной помощи Министерством Государственной Безопасности Союза ССР, за последние месяцы в западных областях УССР проведена значительная работа по разгрому и ликвидации украинско-немецкого националистического подполья и его вооруженных банд.
Наряду с этим ЦК КП(б)У отмечает, что органы МГБ СССР западных областей, обкомы и райкомы КП(б)У еще неудовлетворительно выполняют требования ЦК ВКП(б) и ЦК КП(б)У по разгрому в кратчайший срок остатков банд и подполья украинско-немецких националистов.
Органы МГБ УССР до сих пор не ликвидировали основных главарей националистического подполья, а также в ряде районов недостаточно успешно ведут работу по ликвидации бандитских групп, совершающих террористические акты против партийно-советского актива на селе и не обеспечивают проведение мероприятий по предупреждению террористических актов и организации ответных мер по бандпроявлениям.
ЦК КП(б)У считает неправильным, что секретари обкомов КП(6)У и начальники УМГБ западных областей повседневно не разбирают каждое в отдельности бандпроявление и его характер, не делают подробного политического анализа состояния населенных пунктов, в которых имели место эти проявления и на основе изучения обстановки не принимают конкретных мероприятий по оздоровлению этих населенных пунктов и по укреплению в них местных органов власти и созданию актива из местного населения.
ЦК КП(б)У отмечает медлительность органов Прокуратуры и Трибунала в рассмотрении дел на бандитов, оуновцев и их пособников.
ЦК КП(б)У считает недопустимым, что многие партийные и советские работники проявляют беспечность, благодушие, в результате чего имеются потери партийно-советского актива.
ЦК КП(б)У постановляет:
1. Обязать секретарей обкомов КП(б)У и начальников УМГБ западных областей УССР мобилизовать чекистский аппарат и партийно-советский актив на окончательную ликвидацию националистического подполья и его вооруженных бандгрупп и пресечение террористической деятельности, как этого требует постановление ЦК КП(б)У и Совета Министров от 20 июня 1947 года. При этом, обратить особое внимание на розыск и ликвидацию основных главарей, а также бандитов, непосредственно совершающих террористические акты над партийно-советским активом.
2. ЦК КП(б)У обязывает секретарей обкомов и начальников УМГБ каждый террористический акт над партийно-советским работником рассматривать, как чрезвычайное происшествие. Тщательно и всесторонне изучать населенные пункты, где имели место террористические акты. Принимать конкретные решения по оздоровлению таких населенных пунктов и ликвидации бандитских очагов, изымая кулаков-пособников, [в той] или в иной мере причастных к террористическим актам и помогающих бандитам. Одновременно принимать меры к укреплению местных органов власти и созданию вокруг них актива.
3. Принять действенные меры по предупреждению террористических актов над советско-партийным активом и обеспечить, чтобы ни один террористический акт, совершенный над партийно-советскими работниками, не остался безнаказанным для бандитов и их пособников. На раскрытие террористических актов посылать ответственных, подготовленных в чекистском отношении работников.
4. ЦК КП(б)У требует, чтобы начальники УМГБ и районных отделов МГБ, обкомы и райкомы КП(б)У усилили меры по обеспечению сохранности имущества колхозов, предупреждая бандитские налеты, террористические и диверсионные акты в отношении колхозного актива и колхозного имущества.
5. Обязать прокурора УССР тов. Руденко, прокурора войск МВД Украинского округа тов. Семашко и председателя Военного Трибунала войск МВД Украинского округа тов. Ситенко принять практические меры к быстрому рассмотрению дел на участников националистического подполья, бандгрупп и их пособников. О принятых мерах доложить ЦК КП(6)У 1 сентября т. г.
6. Запретить обкомам и райкомам КП(б)У западных областей УССР посылать работников МГБ в качестве уполномоченных по выполнению хозяйственных мероприятий.
7. ЦК КП(б)У предупреждает секретарей обкомов КП(б)У и начальников УМГБ Станиславской области (тт. Слонь и Кругова), Тернопольской (п. Компанца и Коломийца), Ровенской (тт. Бегма и Шевченко), что они должны немедленно принять действенные меры по усилению борьбы с бандитами и обеспечить пресечение террористической деятельности украинско-немецких националистов.
8. Обязать секретарей обкомов западных областей УССР к 1 сентября т. г. представить в ЦК КП(б)У подробный отчет о выполнении настоящего постановления, а-представляя в последующем каждые 10 дней доклад-а.
* * *
ЦК КП(б)У требует от секретарей обкомов КП(б)У и начальников УМГБ повысить ответственность работников УМГБ, партийно-советских руководителей за бандпроявления в районе, в области. Лиц, проявляющих безответственность, не желающих честно и самоотверженно вести борьбу с бандами, допустивших гибель советских людей, строго наказывать.

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 284-286.

 СТЕНОГРАМА ВИСТУПІВ ЧЛЕНІВ ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У НА ЗАСІДАННІ ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У ПРИ ОБГОВОРЕННІ ПИТАННЯ "ПРО ЗАХОДИ ПО ПОСИЛЕННЮ БОРОТЬБИ З ЗАЛИШКАМИ ОУНІВСЬКОГО ПІДПІЛЛЯ В ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УРСР"
22 березня 1950 р.
Докладывает министр госбезопасности
УССР т. Ковальчук

Тов. Мануильский - Наша задача - создать безопасность для актива. Группы работников МГБ, находящиеся в западных областях, сейчас отзывать нельзя. Нужно еще дополнительно направить в области работников МГБ, разослать их по колхозам, часть из них должна быть законспирирована.
Может быть следует часть явившихся с повинной, переселить в восточные области. Переселить их небольшими группами, установив за ними наблюдение.
Тов. Гречуха - Нужно продумать и, может быть, следует ввести в селах общественный обход в ночное время. Следовало бы группе товарищей поручить разработать этот вопрос.
Министерство госбезопасности, как видно из доклада т. Ковальчука, не имеет разработанных мероприятий по усилению борьбы. У нас нет активных мер борьбы с оуновцами. Мы привязали группы работников к районным проводам и следуем по их пятам, а не ведем активных мер борьбы по своему плану. Следовало бы обратить внимание на так называемые межрайоны.
Тов. Корниец - Нужно активизировать работу органов МГБ. В последнее время она ослабла, так как во время подготовки и проведения выборов было тихо. Наши мероприятия по борьбе нужно изменить. Нужно, чтобы МГБ выработало новые. Нужно больше практиковать засады. Работников восточных областей, находящихся в западных, оставить там, но часть из них следует обновить, так как они там уже работают по 4 месяца.
Я считаю, что нужно издать приказ об обязательной сдаче оружия населением западных областей. Явившихся с повинной, в восточные области переселять не следует. Общественный обход по селу вводить не следует, так как у нас в селах западных областей созданы группы охраны общественного порядка.
Тов. Сенин - Работа наших органов контрразведки слаба. Ничем нельзя оправдать участившиеся за последнее время террористические акты.
Тов. Ковальчук на заседании Политбюро неполно доложил о состоянии дел в западных областях, им не дана оценка фактам, когда оуновцами разоружены группы самоохраны.
Министерству госбезопасности нужно усилить разведку.
На заседании т. Ковальчук не доложил какие меры принимает Министерство. То, что группы чекистов закреплены за проводами - это правильно, но в борьбе с низовкой нет направленности, фактов конкретной борьбы.
Предложение т. Гречухи заслуживает внимания. Общественный обход следовало бы ввести. Нам нужно найти новые методы борьбы с врагом, так как старые им уже разгаданы.
Нужно, чтобы т. Ковальчук продумал и подготовил все мероприятия и внес их на рассмотрение Политбюро.
Тов. Кириченко - С момента издания приказа проведена большая работа, но за последние дни террор усилился. Связано это с наступлением весны и ликвидацией Шухевича. Мы должны принять активные меры. Следует усилить чекистскую работу, послать новых людей, а тех, которые уже работают в западных областях по 4 месяца, отозвать. Нужно посмотреть и взять людей из МВД. Послать также из восточных областей партийных и советских работников. Может быть следует издать новый приказ МГБ и еще раз предупредить не вышедших из подполья. Установить срок. Следовало бы провести ряд открытых процессов во всех областях. Часть приговорить к расстрелу.
Нужно больше втянуть в борьбу сельский актив. В колхозах любое упущение нужно расценивать как действие кулаков и оуновцев. Нужно добиться того, чтобы колхозники выступали и называли имена. Усилить выселение кулаков. Группы общественного порядка нужно активизиро­вать, может быть дать им новое название. Нужно явившихся с повинной завербовать, пусть они работают как агенты, а также заставить их выступать публично. Больше практиковать засады. Партийные организации должны усилить массово-разъяснительную работу среди крестьянства.
Тов. Коротченко - Партийные органы и органы МГБ за время со дня опубликования приказа провели большую работу. Нам нужно закрепить уровень работы, достигнутый в период подготовки и проведения выборов в Верховный Совет.
Нужно каждый факт убийства рассматривать как чрезвычайное происшествие, вокруг каждого факта убийства создать нетерпимое положение по отношению к оуновцам. На похороны убитых привлекать побольше населения, разъяснять - кто убил. Воинские гарнизоны в черте их размещения должны также реагировать на бандпроявления, а не быть в стороне. Органы МВД также должны принимать участие в поимке бандитов. Нужно проводить открытые процессы, выносить строгие приговоры. Часть бандитов приговорить к расстрелу. Нужно побольше втягивать население в борьбу с оуновцами. Будет хорошо, если ввести общественные обходы в селах. С теми, кто явился с повинной, нужно хорошо разобраться, а также активизировать их.
Нужно усилить работу с интеллигенцией, проживающей на селе, -учителями, врачами, специалистами сельского хозяйства. Кроме того, профсоюзные организации, имеющиеся на селе, также должны принимать участие и помогать партийным органам. Органам МГБ нужно практиковать посылку подвижных чекистско-оперативных групп.
Тов. Назаренко - Враг активизировал борьбу против нашего партийного и советского актива, применяя террор. Он рассчитывает на срыв сева в этом году и понижение активности масс. Применением террора он создает эффект для моральной поддержки остатков оуновцев. Низовая сеть оуновцев слабо связана с центром. На ликвидацию низовки надо разработать план мероприятий.
Нужно усилить агентурную работу среди молодежи, так как враг рассчитывает на молодежь. Обходы в селах нужно ввести, это во многом нам поможет в борьбе против оуновцев. Нужно учесть еще и то обстоятельство, что много террористических актов совершено днем.
Мне кажется, что необходимо в районах провести районные партсобрания, на которых обсудить вопрос о бдительности. Обратить внимание партийных и советских органов, чтобы они следили за тем, чтобы в колхозы не пролезли кулаки и оуновцы. Явившиеся с повинной должны выполнить и вторую часть приказа, согласно которому они обязаны искупить свою вину перед Родиной.
Тов. Сердюк - Есть немало случаев, когда молодежь, призванная в ФЗО, после опубликования приказа, возвращается домой и является с повинной.
Министерству госбезопасности необходимо продумать вопрос создания ударных групп из уполномоченных милиции. В работе органов МГБ очень мало фактов предупреждения террористических актов. Это говорит о слабой постановке разведки.
Я считаю, что работников МГБ из восточных областей в западные нужно послать. В борьбе с остатками оуновцев необходимо использовать также и явившихся с повинной.
Мое мнение, что общественный обход в селах в ночное время необходимо ввести.
Тов. Мельников - Нам нужно выработать документ об усилении борьбы с остатками оуновцев. За последнее время врагу нанесен серьезный урон. Усиление террористических актов об'ясняется тем, что оуновцы потерпели крах в своей пропаганде против наших мероприятий, проведенных за последнее время, как-то: успешное проведение коллективизации, успешное проведение выборов в Верховный Совет и т. д. Оуновцы стараются восстановить свой престиж.
Некоторое оживление врага говорит о том, чта наша работа ослаблена. Наши работники успокоились тем, что в период подготовки и проведения выборов почти не было проявлений, что хорошо идет коллективизация. Если весну этого года мы проведем организовано, этим самым мы привлечем бесповоротно крестьян на нашу сторону. Врагу нужно создать невыносимую обстановку. Убийства пред[седателей] колхозов деморализует колхозников. Если мы не примем мер, наша работа будет намного снижена.
Ослабленные колхозы нам нужно взять под повседневный контроль. В колхозах создать обстановку, чтобы колхозники не боялись открыто говорить об оуновцах, называть их имена и вскрывать. Нужно расширить сеть агентуры среди колхозников и потребовать от них работы.
В ряде районов работники райотделов работают плохо. Нужно посмотреть кадры работников райотделов и укрепить их. Нужно часть хороших работников взять в восточных областях и направить для постоянной работы в западные.
Руководители районов, где имеются бандитские проявления, должны отвечать за состояние района. Бандитские проявления раскрываются мало. Чекистские группы на раскрытие бандпроявлений прибывают поздно. Нужно поднять оперативность. Необходимо вести следствие и преследовать убийц по свежим следам. Материалы, добытые агентурным путем, необходимо реализовывать как можно скорее.
Предложение т. Гречухи о введении общественных обходов в селах, заслуживает внимания. Это вовлечет в самооборону все село. Следует посмотреть целесообразность об'явлення на собраниях крестьян - кого выселяют, кто арестован и т. д.
Нужно  усилить  нашу  политическую работу на селе. Может быть следует послать из восточных областей в западные людей из числа партийного актива. Может быть сразу взять и послать одну тысячу человек.
Министерство госбезопасности УССР должно разработать меры по усилению чекистской работы.
Я считаю, что мы поручим комиссии в составе тт.: Кириченко, Корниец, Ковальчук, Москальца и Дроздова, с учетом состоявшегося обмена мнениями, подготовить предложения и представить их Политбюро. Срок установим - вторник на следующей неделе.
Может быть следует попросить ЦК ВКП(б), чтобы разрешил нам оплачивать уполномоченных, посланных на весеннюю посевную кампанию. Продумать этот вопрос, может быть испросить денег, так как предприятия не имеют права платить уполномоченным заработную плату.
Нужно переговорить еще с секретарями обкомов партии, начальниками областных управлений МГБ, может быть у них имеются также какие-либо замечания и предложения по вопросу усиления борьбы с остатками оуновцев.

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 397-401

З ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМУ ЦК КП(б)У "ПРО ЗАХОДИ ПОДАЛЬШОГО ПОЛІТИЧНОГО І ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКОГО ЗМІЦНЕННЯ КОЛГОСПІВ ЛЬВІВСЬКОЇ І ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ"
№ 6/2                                                                                                                             15 квітня 1950 р.

...В целях закрепления достигнутых успехов в области коллективизации, дальнейшего политического и организационно-хозяйственного укрепления колхозов западных областей УССР Пленум Центрального Комитета КП(б)У постановляет:
1. Считать, что теперь, когда основная масса крестьян стала на социалистический путь развития и осуществлена сплошная коллективизация сельского хозяйства, важнейшая задача партийных организаций, всех коммунистов и комсомольцев, всех советских и сельскохозяйственных органов западных областей заключается в том, чтобы политически и организационно-хозяйственно укрепить все колхозы, воспитать в колхозниках непоколебимую преданность колхозному строю и трудовую дисциплину, обеспечить выращивание высоких урожаев всех сельскохозяйственных культур и подъем общественного животноводства, успешное развитие всех отраслей колхозного хозяйства на основе широкого внедрения передовой советской агробиологической науки и достижений передовых районов, колхозов, МТС, новаторов социалистического земледелия.
2. Потребовать от обкомов и райкомов КП(б)У западных областей, решительно поднять уровень руководства сельским хозяйством, коренным образом улучшить массово-политическую и культурно-просветительную работу среди колхозников, воспитывая их в духе коллективизма, советской идеологии, братской дружбы с великим русским народом и всеми наро­дами СССР, социалистического отношения к труду и общественной собственности, в духе безграничной преданности нашей Родине - СССР и партии Ленина-Сталина. Непримиримо разоблачать проявления буржуазно-националистической идеологии, воспитывая колхозников в духе верности делу пролетарского интернационализма, делу сталинской дружбы народов, мобилизуя всех колхозников на еще более активную борьбу за полный и окончательный разгром и уничтожение остатков банд украинских буржуазных националистов...

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 402
ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У"ПРО ПРОВЕДЕННЯ ВІДКРИТИХ СУДОВИХ ПРОЦЕСІВ НАД УЧАСНИКАМИ УКРАЇНСЬКИХ БУРЖУАЗНО-НАЦІОНАЛІСТИЧНИХ БАНД"
№ 83/61                                                                                                                       5 жовтня 1951 р.

1. В соответствии с постановлением ЦК ВКП(б) провести открытые судебные процессы над участниками украинских буржуазно-национа­листических банд в гор. Львове по делу           а-"бандита"-а Стахур - 15 октября 1951 г., в гор. Дрогобыче по делу Пихоцкого и Ванивского - 20 октября 1951 г., в гор. Николаеве Дрогобычской области по делу Гельнера и Кальченко - 27 октября 1951 г. и в гор. Черткове Тернопольской области по делу Сказинского48 и др. 27 октября 1951 г.49
2. Утвердить состав военных трибуналов и государственных обвинителей, согласно приложению.
3. Судебные процессы провести на украинском языке.
4. Проекты обвинительных заключений, обвинительных речей прокуроров и приговоров представить ЦК КП(б)У не позже недельного срока до начала судебных процессов.
Подбор адвокатов и рассмотрение тезисов их речей поручить обкомам КП(б)У.
5. Обязать Львовский, Дрогобычский и Тернопольский обкомы КП(б)У обеспечить должную подготовку и проведение открытых судебных процессов и организацию среди населения широкой массово-политической работы по разоблачению украинско-буржуазных националистов, как злейших врагов украинского народа, используя материалы судебного разбирательства.
Отчеты о судебных процессах, выдержки из речей государственных обвинителей и приговоров опубликовать в областных и районных газетах.
6. Предложить министру Госбезопасности УССР т. Ковальчуку Н. К. и военному прокурору войск МГБ Украинского округа т. Кошарскому Г. А. совместно с обкомом КП(б)У отобрать по Станиславской области наиболее характерные два дела на участников бандитско-террористически групп, обеспечить высокое качество расследования по этим делам с тем, чтобы открытые судебные процессы провести в ноябре т. г.
Об отобранных и готовых к слушанию в суде делах доложить ЦК КП(б)У к 14 ноября 1951 года.
7. Обязать обкомы КП(б)У, Министерство Госбезопасности УССР (т. Ковальчук Н. К.), военную прокуратуру войск МГБ (т. Кошарского Г. А.) и председателя военного трибунала войск МГБ Львовского округа (т. Алутина К. Г.) доложить ЦК КП(б)У о проведенных  процессах не позже 5-ти дней после их окончания.
Придавая политическое значение умело проведенным открытым судебным процессам в деле борьбы с остатками банд буржуазно-украинского националистического подполья, ЦК КП(б)У обращает внимание обкомов партии, министра Госбезопасности УССР, прокурора войск МГБ Украинского округа и председателя военного трибунала войск МГБ Львовского округа на необходимость тщательной подготовительной работы к проведению открытых судебных процессов и б-"проведение самих процессов"-б

Додаток
СОСТАВ
военных  трибуналов и государственных обвинителей
на  открытых судебных процессах над  участниками
 украинских буржуазно-националистических банд

Львовская сессия трибунала
Председатель Гниденко А. Г. - председатель военного трибунала войск МГБ Ровенской области.
члены - т. Буцкий Ф. И. - член военного трибунала войск МГБ Львовского округа
т. Хоптяный Ф. И. - член военного трибунала Прикарпатского военного округа.
гос. обвинитель - тов. Руденко Р. А. - прокурор Украинской ССР.
Дрогобычская и Николаевская сессии трибунала
Председатель Сиротенко А. И. - член военного трибунала войск МГБ Львовского округа.
члены - т. Иваненко В. П. - председатель военного трибунала войск МГБ Дрогобычской области
т. Щербак М. М. - зам.председателя военного трибунала войск МГБ Дрогобычской области.
гос. обвинители: в Дрогобычской сессии трибунала - тов. Кошарский Г. А. - военный прокурор войск МГБ Украинского округа;
в Николаевской сессии - тов. Нетименко И. И. - прокурор Львовской области.
Тернопольская (г. Чертков) сессия трибунала
Председатель т. Карпелюк И. К. - член военного трибунала войск МГБ Львовского округа
члены - т. Котенко И. Д. - член военного трибунала войск МГБ Тернопольской области.
т. Василишин И. 3. - член военного трибунала войск МГБ Тернопольской области.
гос. обвинитель - тов. Кошарский Г. А. - военный прокурор войск МГБ Украинского округа.

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 437-439.
ПОСТАНОВА ПРЕЗИДІЇ ЦК КПУ "ПРО СТАН ЛІКВІДАЦІЇ РЕШТОК БАНД УКРАЇНСЬКИХ БУРЖУАЗНИХ НАЦІОНАЛІСТІВ В ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНСЬКОЇ РСР"
Л6 П-11/3                                                                                                                 31 грудня 1953 р. (ІІ-від 15.ХІІ-1953 р., прот. № 8, п. 1-з.)

Заслухавши повідомлення міністра внутрішніх справ Української РСР т. Строкача про стан ліквідації решток підпілля та озброєних банд українських буржуазних націоналістів в західних областях УРСР, ЦК КП України відмічає, що міністерство, обласні управління та районні органи МВС західних областей роботу по ліквідації решток оунівського підпілля і озброєних банд проводять зовсім незадовільно.
Міністерство внутрішніх справ УРСР та обласні управління МВС Львівської, Тернопільської, Станіславської, Дрогобицької, Ровенської і Волинської областей не виконали поставленого ЦК КПРС завдання по остаточній ліквідації решток підпілля і озброєних банд українських буржуазних націоналістів, проявляють благодушність і безтурботність, не створили необхідного напруження в роботі органів МВС, примирилися з тим, що в західних областях все ще продовжують існувати оунівські банди, а ворожі прояви вважають звичайним явищем, властивим для районів західних областей. Незадовільно використовується в боротьбі по ліквідації оунівських банд зросла політична активність населення і сприятлива обстановка, що створилася в західних областях, особливо після рішень партії і уряду про дальший розвиток сільського господарства і підвіщення добробуту населення.
ЦК КП України вважає недопустимим, коли агентурно-оперативна робота в органах МВС, особливо в західних областях, до цього часу лишається занедбаною. Багато керівних і оперативних працівників органів МВС з агентурою працюють мало і безпредметно, не займаються її вихованням. Міністерство, обласні управління та районні відділи МВС західних областей не мають точного обліку бандитів і певних відомостей про їх зв'язки з підпіллям та підсобницькою базою. Плани заходів по розкриттю оунівського підпілля і ліквідації озброєних банд часто складаються формально, у відриві від дійсної оперативної обстановки.
Здійснення агентурно-оперативних заходів по розкриттю оунівського підділля і розшуку бандитів головним чином зосереджується в селах, не вивчаються їх зв'язки в містах, погано викриваються антирадянські елементи як підсобницька база, що живить бандитів. Особливо погано провадиться робота по розкриттю і ліквідації оунівського підпілля у Львові, Станіславі, Дрогобичі та інших містах західних областей УРСР. Міністерство внутрішніх справ УРСР мало всі можливості для захоплення главарів так званих центрального та крайових "проводів" ОУН і ліквідації решток оунівського підпілля та озброєних банд протягом 1952-1953 років, але проявило недопустиму повільність і формальне проведення намічених оперативних заходів, які часто зводяться до пасивного вичікування приходу бандитів до їх зв'язків.
Робота органів МВС західних областей головним чином направлена на розшук та захоплення невеликої кількості озброєних бандитів, що є на обліку. Разом з тим, намагаючись показати, що залишилось мало бандитів, багатьох з них зарахували до неозброєних нелегалів, які нібито вибули з західних областей, і розшук їх фактично припинили.
Перевірка показала, що серед оунівських бандитів, які вийшли з повинною, є багато таких, що виходили з повинною на завдання оунівського підпілля, переховують зброю, активно допомагають бандитам, деякі з них пролізли на керівні та матеріально-відповідальні пости до окремих установ і колгоспів, провадять свою ворожу роботу, підривають і намагаються розвалювати колгоспи, але органами МВС ці особи не вивчаються, не вживається необхідних заходів щодо їх викриття.
Зовсім занедбана робота по викриттю оунівсько-мельниківського підпілля та інших націоналістичних формувань.
Погано ведеться робота по виявленню агентури англо-американської та інших іноземних розвідок.
У Львівській, Дрогобицькій, Тернопільській і Волинській областях продовжують мати місце провали операцій і упущення бандитів. Міністерство внутрішніх справ УРСР, обласні управління МВС цих областей примирилися з фактами безвідповідального ставлення окремих керівних і оперативних працівників до підготовки та проведення операцій. До винних в провалі операцій вживаються ліберальні заходи, нерідко намагаються вишукувати причини і обставини, які виправдували б їх.
Органами МВС західних областей до цього часу не розкрито багато бандитських проявів, що мали місце в 1952-1953 роках. Окремі міські і районні відділи МВС, особливо Львівської, Станіславської та Ровенськоі областей, проявляють недопустиму повільність в реагуванні на сигнали, що надходять про переховування бандитів та про їх підсобників.
ЦК КП України відмічає, що слідча робота в міністерстві та обласних управліннях МВС знаходиться в незадовільному стані, по багатьох кримінальних справах слідство ведеться поверхово і неякісне, часто справи направляються за підсудністю в незакінченному стані, більше половини слідчих справ розслідуються органами МВС з порушенням встановленого законом строку. Попередні допити захоплених главарів оунівських банд провадяться поверхово, і після цього довгий час їх не допитують і не викривають їх зв'язків з підпіллям. Міністр внутрішніх справ УРСР, його заступники і начальники обласних управлінь МВС не приділяють належної уваги слідчій роботі, передовірили цю важливу роботу другорядним працівникам.
Керівництво Міністерства внутрішніх оправ УРСР некритично оцінює оперативну обстановку і стан боротьби з оунівськими бандами в західних областях. Начальники обласних управлінь і ряду районних відділів МВС цих областей своє безвідповідальне ставлення і провали в роботі по ліквідації оунівського підпілля та озброєних бандитів нерідко пояснюють тим, що залишився хитрий ворог, бандити-одиночки, з якими важко вести боротьбу. Замість того, щоб вжити рішучих заходів по ліквідації решток озброєних банд і оунівського підпілля, намагаються створити враження, що ці рештки бандитів не являють великої небезпеки.
ЦК КП України відмічає, що Міністерство внутрішніх справ УРСР та управління МВС західних і східних областей продовжують проявляти безтурботність та недооцінюють того, що оунівське підпілля намагається проникнути в східні області, поширити там свій вплив і створити підсобницьку базу з числа ворожих елементів.
Керівництво МВС УРСР не завжди додержується партійного принципу в доборі і розстановці кадрів, погано вивчаються політичні й ділові якості працівників, нерідко добираються на керівні, відповідальні пости і пересуваються з однієї роботи на іншу особи, які скомпрометували себе або провалились на попередній роботі, не приділяється належної уваги добору і висуванню молодих кадрів в органах МВС.
ЦК КП України вважає нетерпимим, коли до цього часу в органах МВС не викоренені акти порушення державної дисципліни і радянської законності, прояви моральної нестійкості, пияцтва та інші проступки, що допускаються окремими працівниками. Керівництво Міністерства внутрішніх справ УРСР і начальники обласних Управлінь МВС не завжди своєчасно й гостро реагують на факти порушення дисципліни та радянської законності і не дають їм належної політичної оцінки.
Обкоми і більшість райкомів КП України західних областей ослабили керівництво обласними управліннями та районними відділами МВС і контроль за їх діяльністю, допустили зниження їх відповідальності перед партійними органами, перестали по-справжньому вимагати від начальників управлінь і районних відділів МВС виконання рішень ЦК КП України про посилення боротьби і повну ліквідацію решток підпілля та озброєних банд українських буржуазних націоналістів, ліберальне ставляться до працівників органів МВС, які не виконують цих рішень.
Обкоми, міськкоми і райкоми партії західних областей дуже повільно усувають недоліки в розгортанні масово-політичної роботи серед населення, продовжують недооцінювати того, що без повсюдного поліпшення партійної, масово-політичної роботи і серйозного поліпшення роботи органів МВС повне викорінення решток озброєних банд оунівського підпілля та їх підсобницької бази буде серйозно утруднюватись.
ЦК КП України постановляє:
1. Звернути увагу керівництва Міністерства внутрішніх справ УРСР (т. Строкача) та начальників обласних Управлінь МВС Львівської, Волинської, Дрогобицької, Станіславської, Ровенської і Тернопільської областей на незадовільне виконання поставленого ЦК КПРС завдання і постанови ЦК КП України від 9 травня 1952 року про ліквідацію до кінця решток підпілля й озброєних банд українських буржуазних націоналістів в цих областях. ЦК КП України вимагає від керівництва міністерства вжити дійових заходів і забезпечити повну ліквідацію в найкоротший строк решток оунівського підпілля та його озброєних банд.
2. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ УРСР, обласні управління МВС західних областей розробити і здійснити конкретні заходи по викриттю решток оунівського підпілля, захопленню та ліквідації кожного бандита, по викриттю антирадянських елементів і підсобницької бази оунівських бандитів, звернувши особливу увагу на посилення агентурно-оперативноі роботи органів МВС як в селах, так і в містах. Вжити всіх заходів до того, щоб підвищити відповідальність і рівень всієї роботи районних відділів МВС. Перебудувати роботу районних відділів МВС так, щоб райвідділ повністю відповідав за організацію роботи по розшуку бандитів, викриттю і ліквідації підпілля українських буржуазних націоналістів на території району. Протягом місяця зміцнити керівництво міських та районних відділів МВС західних областей. Направити в райвідділи МВС працівників, здатних успішно розв'язати завдання по остаточній ліквідації в найближчий час решток підпілля та озброєних банд українських буржуазних націоналістів.
3. Міністерству внутрішніх справ УРСР докорінно поліпшити слідчу роботу, забезпечити швидке і доброякісне проведення слідства, добиваючись виявлення всіх зв'язків бандитів з оунівським підпіллям та їх підсобницькою базою, негайно вживати заходів щодо розслідування зізнань бандитів про їх зв'язки. Покінчити з порочною практикою надсилання за підсудністю слідчих справ в незакінченому стані, повести рішучу боротьбу з елементами тяганини та сутяжництва в слідчій роботі.
4. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ УРСР посилити розробку і вивчення учасників оунівських банд, що вийшли з повинною, та інших націоналістичних і антирадянських елементів, які пробралися в колгоспи, МТС, в районні радянські та господарські установи, учбові заклади та інші організації.
5. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ УРСР (т. Строкача) і начальників обласних управлінь МВС вжити рішучих заходів щодо попередження провалів чекістських операцій. Кожний факт провалу операції розглядати як надзвичайну подію, негайно проводити розслідування і притягати винних до суворої відповідальності.
6. ЦК КП України вимагає від міністра внутрішніх справ т. Строкача та його першого заступника т. Слонь повести рішучу боротьбу з фактами порушення дисципліни і радянської законності в органах МВС, створювати нестерпне ставлення до цих ганебних явищ, маючи на увазі, що кожне порушення радянської законності і державної дисципліни завдає великої політичної шкоди і використовується ворожими елементами в цілях дискредитації органів МВС.
7. Обкомам, міськкомам, райкомам КП України західних областей поліпшити керівництво органами МВС, забезпечити необхідну допомогу і постійний контроль за здійсненням заходів по викриттю оунівського підпілля та ліквідації всіх решток бандитів. Підвищити рівень роботи первинних партійних організацій, поліпшити масово-політичну роботу серед населення, особливо серед молоді і учнів шкіл, спрямувавши її на викриття українських буржуазних націоналістів як лютих ворогів українського народу, агентів американо-англійських імперіалістів.
8. ЦК КП України звертає увагу міністра внутрішніх справ УРСР т. Строкача, начальників обласних управлінь МВС Львівської, Станіславської, Ровенської, Тернопільської, Дрогобицької, Волинської, Закарпатської та Чернівецької областей, що вони несуть персональну відповідальність за організацію і забезпечення повної ліквідації в найближчий час всіх решток озброєних банд і підпілля українських буржуазних націоналістів в областях.
9. Вважати необхідним в січні-лютому 1954 року обговорити в ЦК КП України з участю перших секретарів обкомів партії західних областей стан партійно-політичної та агітаційно-масової роботи серед населення західних областей України.
Доручити відділу пропаганди і агітації ЦК КП України разом з відділом партійних, профспілкових та комсомольських органів і відділом адміністративних, торгово-фінансових органів ЦК КП України підготувати це питання.
10. Зобов'язати міністра внутрішніх справ УРСР т. Строкача до 1 травня 1954 року доповісти ЦК КП України про виконання цієї постанови.
11. Зважаючи на те, що в роботі Міністерства внутрішніх справ УРСР виявлені серйозні недоліки, крім зазначених в цій постанові, про які повідомляється і в листі партійного комітету МВС УРСР від 14 грудня 1953 року, адресованого в ЦК КП України, зобов'язати міністра внутрішніх справ УРСР т. Строкача вжити необхідних заходів щодо усунення цих недоліків і про наслідки доповісти ЦК КП України до 1 квітня 1954 року.

Літопис УПА Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України 1943-1959. Київ 2001. С 529-534.

Інструкція райхскомісара Еріха Коха

Копія

Райхскомісар України
Ровно, 20 лютого 1943 р.

Тільки для службового використання!

Усім генеральним комісарам,
комісарам округу,
управителям округу,
управителям районів,
керівникам служб праці.

Мої співпрацівники!

У цей момент Східний фронт зазнає великих перевантажень. Ми знаємо, що більшовикам знову вдалося захопити частини українських земель, але ми також знаємо, що в тих областях, де минулої осені ми сіяли, наступного літа знову почнемо збирати врожай.
Щоб досягти того рубежу, кожному німцеві потрібно персонально викладатися для фронту та для батьківщини. Ми пишаємося тим, що міра нашої відповідальності та участі в Україні є набагато більшою, ніж на батьківщині. Той з нас, що повністю виконує покладені на нього обов'язки, безпосередньо сприяє перемозі.
Для перемоги фронт потребує солдатів та зброї, батьківщина — робітників. Але фронт і батьківщина потребують хліба. З цих потреб випливають ваші обов'язки.
Тому в наступні місяці ви не повинні занадто багато займатися управлінською роботою, що можна зробити пізніше, а всі сили сконцентрувати на двох важливих завданнях:
перше — це весняні польові роботи,
друге — це набір робочої сили в Німеччину.
Мені дуже добре відомі всі труднощі, що перешкоджають виконанню цих завдань. Зовсім зайвим є те, щоб мій підлеглий апарат вказував мені на ці труднощі, можливо, з мотивом полегшити завдання, що вимагаються. Німецьке керівництво на Сході не так сильно потребує великого організатора, але йому терміново потрібен геніальний імпровізатор.
Я знаю, що для весняних польових робіт бракує пального, машин, коней, а в окремих місцевостях, можливо, і людей. І все-таки я вимагаю від кожного генерального і окружного комісара, від управителя округи і району, щоб весняні роботи були проведені на 100 %, якщо навіть вам доведеться обробляти величезні поля України вручну великою кількістю людей.
Ваш досвід став багатшим порівняно з минулою весною, і передусім ви знаєте, що сьогодні, більш ніж колись, перед вами стоїть термінова необхідність, і я з нетерпінням очікую, що ви, незважаючи на всі труднощі, зразково завершите весняні польові роботи.
У північних областях, де гущина лісів робить весняні роботи менш важливими, треба докласти всіх сил на вирубування лісу і особливо на його вивезення.
Я знаю, що та частина населення, що придатна для відправлення на роботи в Німеччину, стала менш чисельною, що сьогодні важче зібрати один поїзд, ніж минулого літа десять. Але ж покоління підростають! Також цього року підріс новий річник українців та українок. Ваше завдання полягає в тому, щоб охопити сотні тисяч людей, всіх до одного. Я знаю, що на деяких військове важливих підприємствах, а також у сільському господарстві починає бракувати людей. Але я також знаю, що багато установ місцевого управління перевантажені людьми. У час, коли в Німеччині зменшується управління, в Україні допоміжне місцеве управління може обійтися однією десятою частиною свого особового складу із більшовицьких часів.
Якщо ви придивитесь, то знайдете робітників, що займаються непотрібною роботою, яких ви і могли б вислати в Німеччину. Особливо подивіться в містах! Набагато важливіше працювати в Німеччині заради перемоги, ніж переповнювати міські університети, школи, інститути тощо.
Передусім не збирайте робочу силу у власних інтересах. Такий вчинок прирівнюється до військового злочину. Окружний комісар (ґебітскомісар. — В.К.}, незважаючи на всі труднощі, виконує свій обов'язок щодо постачання робочої сили, допомагає озброїти одну чи більше дивізій німецького війська на Сході. Відповідальність за виконання цього обов'язку повністю лягає на генеральних та окружних комісарів. Отже, покажіть, що ви справді маєте керівництво в руках!
Я поставив як принцип управління українцями вимогу: жорсткість і справедливість. Не думайте, що теперішні обставини дають вам привід бути менш суворими, ніж до того часу. Навпаки, хто вірить, що слов'яни будуть вдячні за поблажливе ставлення, політичний досвід того сформувався не в NSDAP (німецькій націонал-соціалістичній робітничій партії. — В.К.} чи на праці на Сході, а в якихось інтелектуальних клубах. Слов'янин завжди буде трактувати лагідне поводження як прояв слабкості. Численні випадки останніх днів доводять мені, що там, де німець вважає за потрібне через військовий стан потурати українцям поблажки у формі кращого харчування, полегшеної праці та політичної свободи, майже завжди у відповідь отримує зраду місцевих.
Під жорсткістю я розумію те, що ви повинні виконувати всі вимоги німецького керівництва, всіма засобами, якнайпослідовніше і негайно приборкувати найменший саботаж чи спротив. Я чітко встановив право окружних комісарів виконувати функції судової влади і значно розширив їх новим розпорядженням. У надзвичайному випадку, якщо хтось із місцевого населення буде підтримувати поширені тепер більшовицькі гасла саботажу, тоді кожен ґебітскомісар має право судити його військово-польовим судом і зразу ж приводити вирок у виконання. Якщо ж цілі поселення підтримують ці гасла саботажу — підпільне вирізання худоби у власних цілях, знищення зернових запасів і т. ін. — ці місцевості підлягають знищенню, а населення — депортації до Німеччини на роботи.
Під справедливістю я розумію, що ви будете залучати в рівній мірі до обов'язків, зумовлених війною, всі прошарки населення, що ви не піддастеся впливам місцевих провокаторів, будете суворо ставитися до певних верств населення, а інших звільняти від цих обов'язків. Особисто слідкуйте за тим, як розподіляються військові вантажі, за відправленням зерна, худоби і робочої сили і не перекладайте це на ваші допоміжні управління. Хто Добровільно співпрацює з нами і нас підтримує, повинен знахо­дитися під нашим захистом. Він не залишиться без визнання та нагороди.
Якщо ви керуватимете населенням із суворістю та справедливістю, будете підходити до роботи із гнучкістю, винахідливістю, використовуватимете місцеві особливості всі до останньої, тоді ви виконаєте обидва завдання, що я вам доручив на майбутній час, і, таким чином, зробите свій внесок в остаточну перемогу.
Отже, девіз звучить так:
Ми постачаємо нашому фюреру особистим вкладом необхідних робітників для Німеччини! Використовуючи всіх і до останньої хвилини, ми забезпечимо хлібом фронт і батьківщину!
Хай живе фюрер!

Підпис: Еріх Кох.

Україна в другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1942-1943) Том 3. Львів 1999. (Укл. В. Косик). С. 71-74.


Райхскомісар Кох про потребу протиукраїнських репресій
(документ Нюрнберзького процесу № 192-РS)

Пам'ятна записка райхскомісара України Коха до Розенберґа від 16 березня 1943 року про вжитіу німецькому керівництві в Україні рішучі заходи


Само собою зрозуміло, що з мого райхскомісаріату не може бути вивезено в Німеччину півтора мільйони людей, не виявивши при цьому жорстокості з боку німецького керівництва. Вербування проводиться законними засобами. При зловживанні владою я застосовую відповідні заходи. Непотрібно багаторазовими наказами Вашого міністерства і телефонними зауваженнями наголошувати на тому, що при вербуванні робітників слід утримуватися від будь-якого примусу. Керівник міністерства д-р Бройтіґам вимагає, щоб йому було повідомлено про кожний випадок застосування насильства при вербуванні до Німеччини. У наказі від 20.05.1942 р. стосовно північ-новолинської лісистої місцевості, де дійшло до відкритої непокори вербувальній комісії, я розпорядився, що для підтримки німецького авторитету при опорі вербуванню потрібно внести примусові засоби аж до спалювання дворів. Наказ направлено генерал-комісару, чим було гарантоване включення представників влади до цієї колективної кари. Проти цього наказу були усно і по телефону висловлені заперечення. Виникло побоювання, що "я спалив би дотла значну частину України". Як повинен я, власне, поводитися у країні, що кишить поліцією, в момент, коли моїм наказам, що я даю за дорученням верховних органів Райху, чинять рішучий опір, якщо я хоч раз не вжию суворих застережливих покарань? Те, що Україна в основному Ще стоїть і не спалена дотла, засвідчують мої поставки зерна й інших товарів, а добродії Вашого міністерства могли переконатися в цьому під час своїх службових поїздок.
Твердження про побиття українців проходить червоною ниткою через докори, що Ваше міністерство робить моєму керівництву. Дійсно, одного разу в Києві в листопаді 1941 р. було побито приблизно 20 українців, тому що вони саботували важливе будівництво моста на Дніпрі. Якби я знав про цей акт, то, мабуть, схвалив би його, але з огляду на всілякі докори з приводу побиття я б, напевно, наказав розстріляти українців за вчинений саботаж. Ще задовго до Вашої заборони бичування я вже заборонив своїм керівникам адміністративного управління використання батога, оскільки не можу назвати батіг ознакою німецького панування. Якщо сьогодні якийсь українець, емігрант чи корінний житель, скаржиться Вам, що його били, то мені звеліли б доповісти про це. Так, наприклад, за наказом від 15.10.1942 р. І 3/1012 до мене потрапили 2 листи українців, що живуть в райхскомісаріаті, до їхніх родичів, які працюють в Райху. У цих листах українські адресанти повідомляють, що німці били їх гумовими палицями, що вони жили в кріпацтві і виконували примусові роботи. Ці два листи є для вищеназваного наказу приводом, аби вимагати у райхскомісара категорично звернути увагу обласних комісарів, районних і обласних господарників на заборону використання тілесних покарань. Якщо я повинен своїм підлеглим відомствам настійно рекомендувати заборону тілесних покарань щоразу, коли якийсь українець стверджує, що його били, то я побоююся, що різко впаде мій авторитет перед підлеглими відомствами.(...)
За цей час українським емігрантам вдалося досягти впливу як на бандерівський, так і на мельниківський рух, так що сьогодні обидва поводяться вороже супроти німців. Також "Просвіта" з часу її існування використовується як замаскована організація для українських шовіністів. Приклади цього пропоную взяти з СД-рапортів. Докази зібрані в Рівному, Дунайці, Кам'янець-Подільському і Києві. У Києві українці, що належали до "суспільних кіл", підготували отруєння з метою вбивства генерал-комісара. У групах опору були задіяні українські вчителі з "Просвіти", як, наприклад, в Камінь-Каширську (див. рапорт СД від 27 і 30 червня 1942 р.). З найсвіжіших СД-рапортів роблю висновок, що під поблажливою рукою німецького керівництва в районі бойових дій міг сформуватися у Харківській "Просвіті" різновид українського національного уряду. Щодо цього я посилаюся на те, що в районі дій поруч з добродіями Вашого головного відділу "Політика" бували представники тилових служб, що вимагали іншого поводження з українцями, ніж в моєму райхскомісаріаті. У ці дні українські націоналісти з Харкова були евакуйовані до Києва. Там вони повідомили надійним українським авторитетним особам, що найближчим часом відбудеться всесвітня конференція українців. Українські націоналісти говорять про зміну німецької політики щодо України в наступні тижні, вимагають для України окремих військ, а також щоб газети, які виходять у моєму райхскомісаріаті, ширили національні українські тенденції і були готові виявляти до німців відносну лояльність, якщо їхні вимоги будуть виконані.
У Кам'янець-Подільську комісар області в 1941/42 роках розпочав громадські стосунки з українцями. Він повністю довіряв бургомістру і українським авторитетним особам цього міста. Тепер ці самі пани намагалися при підтримці українських вчителів і студентів висадити в повітря своїх партнерів по громадських стосунках і німецьких солдатів, маючи намір кинути бомби під час сеансу в німецькому кінотеатрі для солдатів. У цей час мали бути усунені обласний комісар і його співробітники, а банківські грошові вклади — викрадені. Цей план міг назріти тому, що члени німецького управління до останнього моменту виявляли велику довіру місцевим жителям і були задіяні в українських товариствах, що зорганізувалися керівництвом таємної змови. В останню хвилину СД вдалося втрутитися і заарештувати 140 чоловік, серед яких була вся українська інтелігенція міста. Німці пояснили, що вони від українців такого ніколи не чекали. Я радий, що такі "суспільні відносини" були виявлені дотепер лише в одному випадку.
Окремим розділом моєї політичної роботи є українська еміграція. Потрібно, на жаль, відзначити, що і тут політична позиція між Вашим міністерством і мною різна. Моя негативна позиція супроти української еміграції склалася не на упередженості, а на основі багатого досвіду під час моєї діяльності в Україні.
Я пошлюся, наприклад, лише на новорічні привітання УНО (Українського Національного Об'єднання. — В.К.) з настанням нового 1943 року, що являють собою політичну нахабність. Вони не містять жодних поздоровлень, а лише політичні вимоги національної свободи і державної незалежності та змішані з погрозами, якщо не будуть задоволені претензії українців.(...)
Згідно з попередньою констатацією це торкається мене особисто тому, що східне міністерство виявляє готовність вжити охоронні заходи, якщо йдеться про українців. Так, наприклад, у Києві в лютому 1942 р. був заарештований український бургомістр Багазій за зрадницькі інтриги. Ще до того, як цей факт став відомий райхскомісару, про нього довідалися Ви незрозумілим для мене чином, і 06.02.1942 р. я отримав телеграму з наказом розслідувати справу з Багазієм, але його самого не звільняти з посади. Зразу треба було доповісти про виконання. Тим часом генерал-комісар все-таки встановив, що Багазій був усунений зі своєї посади з повним правом. Про суть цього "протеже" стало відомо детальніше завдяки наявним СД-рапортам. За росіян Багазій був директором єврейської школи в Києві, був залишений із завданням поводитися перш за все як націоналіст, а втім, саботувати роботу німців. Під час німецької окупації він підтримував зв'язки з підпільною комуністичною партією, якій він надавав фінансову допомогу продовольством і постачанням матеріалів. Він видав заяву, що в межах його управління люди з комуністичної партії повинні зберігати спокій. Міське управління Києва під його проводом стало оплотом українського шовінізму. Компетентні члени нелегальної організації Бандери сиділи в усіх відділах міського управління. У районних управліннях були випущені нелегальні листівки проти німців. Багазій видав велику кількість посвідчень для звільнення від праці у Райху і виписав перепустки для залишення міста Києва. Західноукраїнських емігрантів він доставив до Києва і з допомогою організації Червоного Хреста, що він заснував підпільно, відправив у Харків, Рівне, Вінницю, Житомир, Кам'янець-Подільськ, Проскурів, Кременчук і т.д. Авторитетні службовці міського управління Києва були приведені ним таємно до присяги Мельнику.
Крім того, Багазій сприяв також прагненням українців до державної незалежності. Він намагався відокремити (українські.— В.К.) загони охоронної поліції від німецької поліції з метою центрального керівництва міліцією. Відомим є наступне висловлювання Багазія: "Якщо 5 німців протистоять 50 українським поліцейським, хто тоді сильніший? Потрібно поставити німців перед завершеним фактом".
Певною мірою звинувачував себе Багазій щодо корупції. Поступово він прийняв у міське управління майже 20 000 чоловік і платив їм заробітну плату до 5 000 карбованців і більше. Привласнення державного майна і спекуляція в його управлінні були звичайним і частим явищем. Сам Багазій незаконно привласнив золоті і срібні речі, частково передав їх далі для своїх політичних цілей. Крім цього, він підпільно продав велику кількість шкіри на шкоду німецькому вермахту. При цьому він висловився: "Товари з міста не повинні в жодному разі потрапити в руки німців".(...)
Еріх Кох

Україна в другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1942-1943) Том 3. Львів 1999. (Укл. В. Косик). С. 115-119.

Про рухи опору на Волині. Українські повстанці  численніші від радянських партизан

Генеральний комісар                                                                      Луцьк, 31 жовтня 1943 р.
Волині та Поділля

. Внутрішнє управління
За звітний період особлива увага адміністративної роботи була зосереджена на розміщенні підрозділів вермахту, евакуйованих цивільних служб, фірм німців за походженням (фолькс-дойчів), місцевих жителів і т.д., що було зумовлено зміщенням (відступом) східного фронту назад. (...)
Поліція
Ситуація щодо банд дедалі більше загострюється. Постійно розкрадають і руйнують державні господарства, промислові підприємства та цілі села. У центральній Волині внаслідок терору, особливо українців над польським населенням, не вдалося зібрати частину врожаю. Цілі місцевості тут обезлюднені. Поширення діяльності банд у Генеральному окрузі характеризується тим, що за звітний період було вчинено напади і почасти повністю зруйновано в нечуваних дотепер масштабах оперативні групи, охоронні підрозділи під час збору врожаю, гарнізони опорних пунктів силою до одної роти.
Зміщення лінії східного фронту назад надає стимулу як радянським бандитам, так і ОУН та польському руху опору. До цього ще й несприятливий вплив воєнних подій на допоміжні сили, сформовані з ненімецького населення, так що надійність охоронної поліції стає все більш сумнівною. Утікачі з рядів цієї поліції переходять зі своєю зброєю в основному до українських бандитів, завдяки чому їхня боєздатність — а також щодо керівництва — постійно зростає, в той час як озброєння радянсь­ких бандитів треба вважати добрим
Причиною цього факту є та обставина, що в розпорядженні радянських банд перебуває кілька аеродромів з пожвавленим повітряним сполученням, причому найосновніші товари, які сюди привозяться, — це зброя, вибухівка і пропагандистський матеріал, назад везуть м'ясо для забезпечення совєтів, яке становить основний товар для вивезення.
Загалом же можна констатувати, що постійний наплив до бандитів обидвох течій зумовлений, мабуть, не лише воєнними подіями, але й частково пояснюється тим, що сільському населенню у зв'язку з сильним терором бандитів, відбиранням худоби і продуктів харчування навряд чи залишається ще щось інше.
З детальнішого спостереження випливає, що на півночі Волині є територія впливу радянських бандитів, межа якої проходить на півдні приблизно по лінії Любомиль-Ковель-Сарни-Коростень. Радянські бандити перебувають тут під строгим командуванням, їхнім головним досягненням є несподівано завдане і сильне зруйнування залізничної лінії Лунінець-Столин 23.09.43 р. На прилеглих 3 півдня територіях Генерального округу розташовані лише поодинокі, але переважно досить чисельні радянські банди, діяльність яких зводиться до тяжких пошкоджень шляхів комунікації, особливо залізничних колій. Зрештою, ця територія перебуває під впливом національно-українських бандитів, які чисельно значно переважають радянські банди, проте ще дотепер не є під єдиним проводом (натяк на те, що існувала УПА і окремо загін Т.Бульби-Боровця, який не підпорядковувався головному командуванню УПА).
Цілковита охорона цієї території при даній ситуації з відносно слабими німецькими силами Неможлива. З іншого боку, було б неправильно обмежуватися пасивною охороною залізничних колій і головних транспортних Магістралей. Яких успіхів можна досягти при активному просуванні вперед більшими силами, свідчать звіти бойової групи Гюнтера, яка змогла розбити чи відтіснити всі банди в районі Ковеля і Берестя і, таким чином, домогтися за короткий час нейтралізації території своїх бойових дій. На жаль, є побоювання, що діяльність банд після розформування згаданої бойової групи на цій завойованій території зразу ж заново відродиться.
У зв'язку зі зміною становища деякі менші охоронні об'єкти (державні господарства) й опорні пункти довелося залишити, які пізніше зразу ж були знищені бандитами.
Без численних мобільних бойових частин неможлива успішна боротьба проти повстанського руху, який ще не досяг свого апогею.
Україна в другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1942-1943) Том 3. Львів 1999. (Укл. В. Косик). С. 312-314.



ПОВІДОМЛЕННЯ гітлерівської служби безпеки про діяльність українського руху опору
7 серпня 1942 року.
Начальник полиции безопасности      и службы безопасности
Штаб командования
РS — 3942 262
Берлин, 7.8.1942 г.

СЕКРЕТНО

СООБЩЕНИЯ
из оккупированных восточных областей
№15

При запросах просим ссылаться на

вышеуказанный номер сообщения.

УКРАИНСКОЕ ДВИЖЕНИЕ СОПРОТИВЛЕНИЯ

В Виннице снова распространялись написанные от руки листовки Украинского движения сопротивления. Более точ­ных сведений о злоумышленниках пока не имеется. В Харькове арестовано еще 3 служащих из украинской милиции. Арестованные занимались подстрекательством к дезертирству других милиционеров, которых удалось также задержать (34 чел.). На основании агентурных данных, имеются подозрения, что арестованные, работая в пользу советской разведки, имели своей целью определять места расположения немецких воинских частей и их численность.

ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 186

ПОВІДОМЛЕННЯ

гітлерівської служби безпеки
про агітаційну діяльність
українських націоналістів та їхні арешти.
14 серпня 1942 року.

Начальник полиции безопасности
и службы безопасности
Штаб командования
РS—3943 303
Берлин, 14. VІІІ. 42 г.

СООБЩЕНИЯ

из оккупированных восточных областей
№ 16

При запросах просим ссылаться на

вышеуказанный номер сообщения.

УКРАИНСКОЕ ДВИЖЕНИЕ СОПРОТИВЛЕНИЯ


В результате проведенных розысков удалось установить, что нелегальное ОУНовское бандеровское движение пытается путем особых радикальных мероприятий охватить широкие круги молодежи. При этом применяется новое средство с целью посредством пропаганды вызвать отвращение к немцам. В отношении подобных враждебных происков ясно говорят все захваченные до сих пор листовки и секретные инструкции.
Так, например, в листовке «Последние известия» говорится следующее:
«Немцы, с одной стороны, пытаются установить государственную суверенность с помощью мельниковцев, а с другой стороны, они пытаются ликвидировать всех тех, кто думает о суверенности. Возмущение против немцев растет, особенно среди интеллигенции. Все ненавидят немцев. Уже перестают бояться их».
В одной из статей о так называемой партизанской войне, выпущенной партизанским движением, говорится, что партизанская война угнетаемого народа является, как правило, начальной стадией или частью «Великой войны» восставших, пока вооруженный народ не создал еще регулярной армии.
В одном из приказов в отношении воспитательной работы говорится следующее:
«Никто не должен ехать в Германию. Никто не должен идти на организуемые немцами курсы, так как этих людей там переловят и уничтожат. Никто не должен идти на военную службу. Мы не можем бороться в рядах чужой армии за чужие интересы. Мы будем вступать только в украинскую армию, которая борется за суверенное украинское государство. Все, где бы вы ни находились, на каких бы постах и должностях, — все на службу Украины».
Под главным руководством ОУНовского бандеровского движения находятся две группы, а именно, одна в Волынском генерал-губернаторстве, а другая в Восточной Украине. Последняя охватывает Киевскую, Харьковскую области и Южную Украину. Ряд областей и Южная Украина в организационном отношении еще значительно отстают от Киевской области, где уже насчитывается около 1000 человек.
ОУНовские мельниковские группы создают впечатление более умеренного националистического движения, но в действительности в отношении пропаганды и методов осуществления целей их можно сравнить с бандеровским движением. Если учесть то обстоятельство, что они стараются быть лояльными, то фактически они являются более опасными, чем бандеровское движение, которое с самого начала выступает открыто против Германии. В последнее время также и мельниковское движение начало вести открытую пропаганду против Германии. Так, например, в захваченной в Киеве мельниковской листовке говорится следующее:
«Да здравствует суверенное украинское государство. Да здравствует организация украинских националистов. Да здравствует капитан (так у документі.— В. С.) Андрей Мельник. Шевченко говорил, что только люди с горячей кровью, храбрые и гордые, могут в своей борьбе одержать победу. Поэтому он бичевал всех, кто преклонялся перед оккупантами. Сегодня мы направляемся к священной могиле у берегов Днепра. Там мы поклянемся бессмертному духу защитника украинских революционеров, что мы не успокоимся до тех пор, пока не выполним его заветов, пока Украина не станет свободным суверенным государством».
В результате розысков, предпринятых в районе Лубны против Украинского движения сопротивления, арестовано 23 чел. Они отправлены в Кременчуг. 33 других задержанных освобождены.

ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 187-188.

ПОВІДОМЛЕННЯ гітлерівської служби безпеки про репресії фашистів проти загонів Тараса Бульби (Боровця).
21 травня 1943 року.

3943/1272
Начальник полиции безопасности
и службы безопасности
Штаб командования
Берлин, 21 мая 1943 г.

СООБЩЕНИЯ
из оккупированных восточных областей
№55
Только для личного пользования

При запросах просим ссылаться на вышеуказанный
номер сообщения.

3943/1281
Возникновение и рост украинской банды Боровиа,
называемого «Тарасом Бульбой»

Еще в сентябре 1941 г. было известно, что в Сарненском районе действует банда, возглавляемая бандитским вождем по фамилии Боровец. В руководстве бандеровскими отрядами на Волыни Боровец принимал участие в качестве бандитского референта. Бандитская группа организовала военную подготовку своих активных членов с тем, чтобы впоследствии их направить в банды для руководства бандитскими операциями.
Боровец — сын бедных крестьян. Он сам научился писать и читать. Благодаря собственным стараниям, он приобрел каменоломню. Из различных городов Польши, в том числе и из Варшавы, шли к нему крупные заказы. На это время приходится его литературная деятельность. Он написал, между прочим, под псевдонимом «Ристриченко» (вероятно, «Пистриченко».— прим, перекладача) сочинение в пяти томах «Людоеды», в котором описывается голод на Украине в 1933/34 гг. и преследования украинского населения со стороны НКВД. В книге «Пан депутат в Сейме» он высмеял польскую парламентарно-демократическую систему. В книге содержались нападки на известных высоких должностных польских лиц. За это Боровец был осужден к 3 годам заключения в концентрационном лагере. Однако через 9 месяцев после примерного поведения его освободили. Он отправился в Варшаву и присоединился к кругам УНО. После окончания польского похода он жил в Холме, где имел свою собственную типографию. Он сделал попытку организовать в Украине движение сопротивления под названием «Вільне козацтво». Его вербовочная деятельность в МТС увенчалась успехом. Накануне оккупации города Сарны немецкими войсками он, с небольшой группой своих сторонников, вооруженных только одним пистолетом, разоружил большевистскую милицию в Сарнах, и город перешел в его управление. При приходе немецких войск по его собственному предложению он получил задание организовать полицейские силы с целью очистки лесов в северной Волыни от разрозненных отрядов большевиков. Это подразделение, названное Боровцом «Поліська січ», впоследствии сильно увеличилось. Проведя много успешных боев против регулярных большевистских частей, он наладил связь с немецкими воинскими частями. От немецкой армии он получал приказы на дальнейшие операции, а также вооружение и снаряжение. Численность формирования доходила до 23 тыс. чел. Проведя прочесывание лесов Подолии и северной Волыни, Боровец начал договариваться с немецкой армией об организации новых операций в лесах около Чернигова. Тем не менее, из-за трудностей в отношении вооружения план провалился и «Поліська січ» была распущена.
Боровец вначале думал, что образование «Поліської січі» послужит ему основой для создания в будущем украинской армии. Но теперь он увидел, что его планы и намерения провалились. В феврале 1942 г. он сделал попытку снова начать переговоры с немецкими властями в отношении создания «Поліської січі». Однако переговоры оказались безуспешными. После этого Боровец отправился в генерал-губернаторство. Здесь Боровец изготовил снимки, на которых он изображен в форме бывшего руководителя «Поліської січі». Эти фотографии он распространял среди своих бывших единомышленников. Когда впоследствии прошел слух, что производятся аресты бывших служащих «Поліської січі», Боровец бежал с несколькими своими наиболее доверенными лицами. Из них и создалось основное ядро банды Боровца. Он присвоил себе имя Бульбы — известной личности из времен освободительной борьбы украинцев в средние века.
Для того, чтобы разузнать о планах организации, ее численности, месте расположения, в октябре 1942 г. были на­правлены соответствующие надежные доверенные лица с поручением установить связь с Боровцом. И действительно, с Боровцом велись переговоры, причем он заявил, что он и его сторонники, спасаясь от преследования, находят для себя убежища в лесах и что они в любую минуту в состоянии собрать несколько тысяч человек. Боровец дальше подчеркнул, что в нынешний период его деятельности не было пролито ни одной капли немецкой крови и что он этого никогда не допустит, т. к. сам боролся вместе с немцами. Нападения, имеющие место в настоящее время, служат единственной цели — снабжению своих частей. Он решительный противник большевистских банд, находящихся в этих областях. Боровец передал через уполномоченных письмо к рейхскомиссару, в котором он, между прочим, называя областных руководителей хозяйства грабителями, обращается к рейхскомиссару со следующими словами: «Я не хочу с вами спорить о том, кто из нас является большим бандитом, вы или я».
При дальнейших встречах уполномоченному полиции безопасности и службы безопасности удалось захватить приказ, озаглавленный «Закон украинских партизан». Это устав украинских партизан, изданный «Поліською січчю». В уставе особенно подчеркивается, что украинский партизан не бандит, а верный сын и патриот Украины, и что партизанская война это не грабеж, а начало украинской национальной армии.
Впоследствии снова состоялись встречи с Боровцом. Выдвигая требование о самостийности Украины, он просил, чтобы на первых порах ему были даны некоторые обещания во исполнение указанного требования. Боровец во время этих переговоров показал себя как фанатический националист и ярый сторонник ОУН Бандеры. Он лично вел переговоры в пользу Бандеры и отстаивал объявление самостийности Украины, что было сделано бандеровской организацией 28.7.41 г. во Львове. Бессмысленные политические требования, выстав­ляемые Боровцом, свидетельствуют о том, что он, как вождь банды, прежде чем вступать в переговоры, получает указания от политического руководства ОУН. Что касается других претензий Боровца, то следует указать на жалобы о роспуске украинских добровольческих отрядов и на то, что с установлением гражданской власти на Украине осуществляется колониальная политика. Сторонники Боровца особенно возмущены безобразными поступками, которые, с их точки зрения, ни в коей мере не вызываются военной необходимостью. Кроме того, следует учесть, что для Боровца, в противоположность политически неграмотным, мелким крестьянам, заботящимся в первую очередь о материальных интересах, даже изъятие последней коровы не является столь важным фактом, как, например, постоянное оскорбление национального достоинства. В связи с этим, Боровец, говоря о гражданских органах власти, сравнивает их с господами и рабами.
Переговоры снова возобновились. В качестве доверенного лица для переговоров выделен бывший начальник штаба «Поліської січі» полковник Сморуцкий. Полковник передал письмо епископа Мстислава, в котором он просит Боровца отказаться от своей антинемецкой позиции, так как это вредит национальному делу украинского народа. Боровец согласился выступить со своими частями на борьбу против большевистских банд при соблюдении следующих условий:
1. Освобождение политических заключенных и всех националистов, заключенных по политическим мотивам.
2. Прекращение произвола, имеющего место в отношении украинского населения и выражающегося, например, в сожжении деревень и усадеб.
В ходе переговоров Боровец выдвинул следующие предложения:
1. Боровец входит в подчинение командира полиции безопасности и служб безопасности в Ровно и совместно с местными властями по собственной инициативе принимает меры по борьбе с большевистским бандитизмом.
2. Его люди освобождаются и обязуются служить в жандармской охране, вступив в полицейские команды, а также принимая участие в борьбе против большевистских банд. После некоторого колебания он спросил, что сделано с политическими заключенными. Ему сказали, что намечается амнистия для находящихся в Ровно бывших членов «Поліської січі», им вскоре выдадут оружие, чтобы они снова под его руководством выступили на борьбу за немецкие интересы. Тем не менее, необходимо отказаться от массового освобождения политических заключенных, так как они действовали в антинемецком духе, совершали, как и большевистские банды, диверсии и агитировали за неповиновение. Дальше указывалось, что очень большие контрибуции в сельском хозяйстве вряд ли вызываются военной необходимостью, а это, в свою очередь, ухудшает отношения. Первоочередная задача украинского сельского хозяйства — оказание помощи для достижения победы.
При этом Боровец сказал, что украинцы будут охотно выполнять свои сельскохозяйственные обязательства, но они требуют выяснения политических вопросов. 14 дней, данных Боровцу для размышления, показали, что Боровец не согласен со сделанными ему предложениями. В письме к командиру полиции безопасности и службы безопасности в Ровно, переданному от Боровца, говорится, что он, по поручению политического руководства ОУН Бандеры, обязан добиваться углубления поставленных им требований. Благодаря посылке доверенных лиц, предприняты следующие меры:
1. Определено настроение внутри банды Боровца.
2. Определены источники внутренней оппозиции.
3. Выявлены подстрекатели, побуждающие банду к ее отрицательному поведению.
Одновременно служебным отделением в Сарненском, Костопольском и Ровенском районах даны исчерпывающие инструкции в отношении пропаганды. В процессе разведки выяснилось, что в настоящее время банда насчитывает около 300—350 чел., тем не менее в любую минуту она может собрать около 23 тыс. человек. Можно считать доказанным наличие тесного сотрудничества банды Боровца с большевистскими бандами, а также поддержку большевиков оружием и боеприпасами. Боровец якобы получил приглашение в Москву, однако находящиеся с ним бандеровские активисты запретили ему эту поездку. Со стороны большевиков Боровцу было сделано предложение принять командование всеми большевистскими бандами на севере Украины. Отклонив это предложение, он потребовал, чтобы ему дали возможность через Москву установить связь с Лондоном, где бы он в случае победы Англии получил заверения в предоставлении Украине самостоятельности. Провал переговоров с полицией безопасности и службой безопасности в банде Боровца вызвал сильное недовольство, так как часть членов этой банды одобряет борьбу против большевистских банд совместно с немецкой полицией безопасности. Из-за того, что банда Боровца вела переговоры с большевиками, часть её членов ушла из банды. По всей видимости, Боровец сам попал под влияние большевистской пропаганды, полагая, что в России произошел политический переворот, что большевистский режим фактически уже не находится у руля государственного правления и что поэтому большевистское господство по сравнению с немецким является меньшим злом. В связи с этим он считает, что национально-политические требования украинского народа могут найти свое осуществление. Имеется достаточно данных, свидетельствующих о том, что Боровец мобилизует все свои резервы. Это значит, что в бандитской области собираются прошедшие военную подготовку члены ОУН. К этому еще следует добавить, что, по имеющимся данным, все организованные в Костопольском районе украинские органы власти находятся в руках ОУН, с подчинением Боровцу. Кроме того, почти все бургомистры Людвипольского и Березнянского районов должны иметь связь с Боровцом и ожидать его приказа о восстании к борьбе за создание свободной Украины.
В настоящее время в широком масштабе применяются самые жесткие меры для уничтожения банды, а также всей организации ОУН. Начальнику полиции безопасности и службы безопасности Ровенского округа во время легального сотрудничества с Боровцом и во время переговоров с бандой удалось выявить большинство руководящих лиц, вследствие чего он смог своевременно их обезвредить. Благодаря своевременно проведенным мерам, удалось большинство их арестовать. Для действенной борьбы претив самой банды в настоящее время создана ударная группа, которой приданы соответствующие части полиции безопасности.

ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 224-229.

АКТ і про відновлення Української Держави.
30 червня 1941 року.

УКРАЇНСЬКИЙ УРЯД
Львів, дня 30 черв. 1941
ч.: 1/41 год. 21

Рішення ч. 1.
Національних зборів українців

АКТ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. Волею українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.
Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кровавого московсько-большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український нарід не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.
Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.
2. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Уря­дові, що створиться у столиці України — Києві з волі українського народу.
3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Европі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.
Українська Національна Революційна Армія, що творитисьме на українській землі, боротисьме дальше спільно з Союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад у цілому світі.
Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава, хай живе Організація Українських Націоналістів, хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера!
Слава Україні! Героям Слава!
(ЯРОСЛАВ СТЕЦЬКО - вр.)
Провідник Національних Зборів

Виготовлено в трьох оригінальних примірниках
печатка
ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 239-240.

СКЛАД

Українського Державного Правління.
Без дати.
(Відпис з Декрету іменувань
за порядковими числами)

СКЛАД

Українського Державного Правління

1. Д-р Храпливий Євген — ресорт Рільництва.
2. Д-р Паньківський Кость — заступник члена УДП по справах адміністрації.
3. Мгр. Ребет Лев — 1-ий заступник Голови Правління.
4. Д-р Лисий Володимир — Адміністрація.
5. Д-р Барвінський Олександр — Заступник по справах Нар. Здоровля.
6. Лебідь Микола — Безпека.
7. (Прізвище й посада нерозбірливі.— В. С.).
8. Д-р Крипякевич Іван — Народна Освіта (Не приняв).
9. Мостовий Микола — Заступник по справах Нар. Освіти і виховання.
10. Ген. Петрів Всеволод — Військові справи.
11. Сот. Гасин Олекса — 1-ий Заступник по військових справах.
12. Сот. Шухевич Роман — 2-ий Заступник по військових справах.
13. Стахів Володимир — ресорт Заграничних справ.
14. Федусович Юліян — —"— Судівництва.
15. Головко — —"— Пропаганди.
16. Костишин — —"— Почти.
17. Ольховий Ілярій —- —"— Фінансів.
18. Старух Ярослав — Заступник по справах Пропаганди.
19. Позиченюк — Заступник по справах Пропаганди.
20. Пекарський — Заступник по справах Народи. Освіти і Віроісповідань.
21. Інж. Павликовський Юліян — Торгівля і Промисл.
22. Яців Дмитро — Заступник по справах Народного Гос­подарства.
н   23. Ільницький Роман — Заступник по справах Народного Господарства.
24. Лебідь-Юрчик — Заступник по справах Фінансів.
25. Д-р Осінчук — —"— Народи. Здоровля.
26. Іваницький Борис— Заступник по справах Рільництва.
27. Мороз Теодор — ресорт Комунікації.
28. Д-р Росяк Михайло — Начальник канцелярії УДП.
29. Пясецький Андрій — Заступник по справах Рільництва та керманич відділу лісництва.
30. Солонинка Василь — Заступник Нач. Канцелярії УДП і Начальник Канцелярії зв'язку з ОУН.
31. Грабар Іван — Директор Ревізійного Союзу Коопе­ратив.
Його заступники:
1. Мгр. Яців Дмитро.
2. Дир. Капуста Микола.
3. Филипович Іван.
4. Кульчицький Дмитро.
32. Раковський Роман (інженер) — Директор Централь­ного Союзу Укр. Промислових Кооператив.
Його заступники:
1. Ільницький Роман.
2. Петрів Зенон.
3. Витвицький Роман.
4. Пиндус Іван.
33. Мартюк Іван — Директор Центрального Союзу Україн­ських Сільсько-Господарських Кооператив.
Його заступники:
1. Губернат Василь.
2. Черник Олекса.
3. Кульчицький Михайло.
4. Кіцера Омелян.
34. Інж. Ольховий Ілярій — Директор Центрального Українського Банку. Його заступники:
1. Мгр. Ребет Лев.
2. Волошиновський Степан.
3. Шарко Петро.
4. Фостяк Роман.
35. Інж. Сербии Онуфрій — дир. Міської Споживчої Кооперативи.
Його заступники:
1. Лазорко Михайло.
2. Синенький Василь.
3. Салевич Василь.
36. Климів Іван — Член Українського державного Правління (як Краєвий Провідник ОУН).
37. Д-р Гербовий Володимир — Тимчасовий Голова Укр. Держ. Правління на виїмковий час.
38. Д-р Панчишин Маріян — Другий Заступник Голови Укр. Держ. Правління.
39. Дзерович Богдан — Заступник по справах юстиції.
40. Біленький — Заступник по справах Народи. Освіти.
41. Радзикевич Володимир — Ресорт Народної Освіти і Віроісповідань.

ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 240-242

СПИСОК членів похідних груп, що відійшли на схід 17—19 липня 1941 року.
18 липня 1941 року.
РОЇ, ЩО ВІДІЙШЛИ 17/7 1941

Рій Гицеля:                                                      Гивель Іван
                                                                          Гнідик Юрій
                                                                          Няйко Константин
Сталин:                                                            Зубик Василь
                                                                         Яворський Михайло
                                                                         Гарман Іван — Полтава
                                                                         Падалка Григорій — Полтава
                                                                         Петрич Олександр — Проскурів
                                                                         —"— Михайло —      —"—
Рій Вітика:                                                      Вітик Семен
                                                                         Війтик Андрей
                                                                         Дмитерко Андрей
Харків:                                                             —"— Іван
                                                                          Ярема Михайло
Рій Стриганича:                                              Стриганич Іван
                                                                         Нагайло Петро
Полтава:                                                          Маті'їв Юрій
                                                                          —"— Денис
                                                                         Прохват Іван
Рій Шахрая:                                                    Вовк Володимир — Запоріжжя
Шахрай Степан — Полтава
Козак Юрко — ровером
Птерайний Микола — Київ
Гончаренко Галина — Сталин
Скуз Микола — Київ
Астремський Григорій — Миколаїв

РОЇ, ЩО ВІДІЙШЛИ 19/7 1941
Рій Васька:                                                     Васько Осип
Білик Володимир — Полтава
Федина Василь
Биць Володимир
Козій Теодор — Миколаїв
Зубко Григорій — Чернігів
Лех Осип
Василюха Михайло
Росіл Осип — Дніпропетровськ
Лозицький Іван
Рій Кожана:                                                    Кожан Федір
Бендин Михайло
Луцик Іван
Шишак Іван — Дніпропетровськ
Блянюк Володимир — Кам'янець-Подільський.
Рій інж. Левицького:                                     Левицький Михайло
Кіляр Марія
Дніпропетровськ:                                          Світлична Олександра
Мегедь Микола
Іващенко Василь
Головка Марія — Харків
Оксентюк Ігнатій — Київ
Безпалова Марія — Полтава
Бернада Михайло — Винниця
Курінний Олекса — Київ

19. VІІ. 1941 Галайда

РОЇ, ЩО ВІДІЙШЛИ 18/7 1941
Рій Шандри Осипа:                                        Шандра Осип
Київ:                                                                Кушнір Юрій
Готь Ярослав — Київ
Дніпропетровськ:                                           Куницький Роман
Рій Гобера:                                                      Гобер Ярослав
Київ:                                                                 Коваль Євген
—"—                                                                Коваль Йосафат
Дніпропетровськ:                                           Керод Богдан
Желіско Радислав
Рій Загайкала:                                                 Загайкало Василь — Суми
Мудрий Ярослав
Стеранка Святослав
Полтава:                                                         Цимбалко Семен
Александрович Дмитро

18. VІІ. 1941 Галайда

ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 245-247.

НАКАЗ
членам ОУН про відповідальність за недодержання дисципліни.
10 січня 1943 року.
НАКАЗ

Всім членам організації українських націоналістів


Зауважується, що члени ОУН різних степенів не придержуються законів ОУН. Відчувається брак залізної дисципліни, брак точності й послідовності в праці. Як організаційно-революційному, так і в щоденному житті. Часто видно, що члени ОУН наявне курять та запиваються самогонкою. Організації це заборонено. Часто видно розтрату організаційного майна, або також крадіж його. Зауважується у членів легковажне витрачування часу на парубоцтво. Члени не школяться і не вчаться, не ростуть, не роблять організаційної роботи. Забувають члени ОУН про життя їх, час, працю, усе, що вони мріють,— всеціло належить до ОУН і ОУН в міру потреб цим розпоряджається. Члени не придержуються прикмет характеру українського націоналіста, 44 правила життя. Зауважується часто грубе, нетактовне поступовання підвладних супроти своїх зверхників.
Н а к а з у ю:
Недомагання оці якнайскоріше усунути. Організація Українських Націоналістів — це Орден. В ньому можуть бути люди тільки найкращі характером, духом, сильні волею. Хто не почувається на силах видержати залізної дисципліни і тайну праці ОУН, цей хай залише її ряди.
А) За зраду організаційної тайни
—"— зломання Організаційної дисципліни
—"— непідпорядковування зверхникові
—"— легковажну розтрату і кражу організаційного майна
—"— деморалізацію людей терену
—"— підкопування авторитету ОУН
—"— ділання на шкоду ОУН
—"— працю рівночасно в інших революційних орга­нізаціях
—"— впроваджування своїх зверхників у блуд
—"— безпідставну критику Проводу
—"— розконспіровування ОУН
—"— самовільні виступи членів будуть карані карою смерти. Б) За піянство серед членів ОУН
—"— легковажну витрату часу
—"— неробство
—"— неуцтво
—"— грубе відношення підвладного до зверхника
карати майже всіма карами включно до публічного ви­ключення з членів ОУН.
В) Цей закон обов'язує як мужчин, так і жінок — членів ОУН.
П р о в і д н и к и: Будьте безоглядно супроти ваших підвладних. Залізну організаційну дисципліну задержати, бо від дисциплінованих, сильних волею, твердих, непохитних, характерних, політичне вироблених, опертих на сильному ідеологічному підвладді Українського Націоналізму членів залежить сьогодні воля і майбутнє Української Нації. Краще менше людей, але кращих членів Ордену. Тільки сильна ОУН зуміє довести Українську Націю до побідної боротьби за Самостійну Соборну Українську Державу.
10.1.1943 р. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Борис Бурун, краєвий провідник ОУН.
Відчитати його через 6 м-ців на кожних перших сходинах в м-ці. Після першого відчитання приступити до реалиізації наказу. Розцінювати його від гори і в низ.

ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 270-271.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ командувача Української Народної Революційної Армії Тараса Бульби (Боровця) до членів проводу ОУН бандерівського крила.
Без дати.

До членів Проводу Організації Українських

Націоналістів під пров. Степана Бендери

Коли в липні 1941 р. Українська Повстанча Армія «Поліська Січ» розпочала свою збройну акцію, Ви заявили супроти неї негативне становище, яке триває до останньої хвилини. Непорозуміння заключалися в тому, що ми не підпорядковувалися урядові Степана Бандери, і це Ви вважали за прояв отаманії та анархії з нашого боку.
Ми не могли підпорядковуватися урядові, який проголосив українську державу за плечами німецької армії без офіціяльного визнання цієї держави німецьким урядом. Нам було ясно, що коли Німеччина офіціяльно української держави не визнала, але дозволила на її проголошення, то в тому факті криється провокація. Німці в перших днях їх походу на Схід потребували:
1 — створити враження серед народів СССР, що існує українська держава, і, мовляв, можуть повстати також інші держави;
2 — голосу українців до червоної армії, щоб масово переходити до «визволителя»;
3 — українського відділу на летючках та відозвах, щоб населення здавало німцям зброю та зберігало для них майно, яке могло б залишитись в руках народу;
4 — нашої крові перед фронтом, на фронті і за фронтом;
5 — розконспірувати клітини українських революційних організацій, щоб їх потім знищити.
Крім того, непорозуміння поглиблювалося тим, що Ви визнаєте фашистівську засаду безоглядної диктатури Вашої партії, а ми стояли на становищі кровної та духовної єдности цілого народу на засадах демократії, де всі мають рівні права і обов'язки. На цих засадах ми ще тоді знайшли площину для співпраці з багатьома націоналістами без цього, щоб вони або ми вирікались своїх поглядів.
Ми стверджуємо світоглядову багатогранність серед українського народу і не бачимо потреби ліквідувати її штучними засобами штучної «Єдності», а вважаємо, що одиноко правильна буде та концепція, яка замість розпалювати внутрішню міжусобицю за владу, змобілізує всі сили народу до боротьби в першу чергу з зовнішніми ворогами та підпорядковує її не тій чи іншій партії, а маєстату нації і держави.
Щоб цю ідею перевести в чин, в осені 1942 р. ми звернулися до Вас і до ОУН під проводом полковника Мельника з офіціяльною пропозицією зорганізувати Українську Революційну Раду, зложену з представників всіх діючих українських революційних осередків. Завданням Ради як надпартійного органу було керування всенаціональною політикою, створення Генерального штабу та надавання відповідного напряму в нашій військовій акції.
Ця пропозиція не перейшла. Ви нашу пропозицію відкинули, пояснюючи тим, що одиноким проводом українського народу являєтесь Ви. З полковником Мельником ми не могли зв'язатися, але місцеві чинники розпочали співпрацю з нами на засаді міжпартійного порозуміння.
Коли політична співпраця виявилася неможливою, ми за­пропонували Вам співпрацю військову. В ті часи Ви ще партизанки не провадили і гостро проти такої акції виступали, а Ваші члени називали нас слугами Сталіна та Сікорського.
Дня 22 лютого 1943 р. відбулася наша офіціяльна нарада з Вашими політичними представниками. Нарада виявила, що ОУН змінює свій погляд на партизанку і визнає потребу її існування, збільшення повстанських рядів. Устійнено політичну лінію для партизанки, тактику й оперативні плани мав опрацювати спільний штаб.
Дня 9 квітня 1943 р. відбулася наша перша нарада з командуючим Ваших Військових Відділів ОУН тов. Юрком. Стверджено потребу одного спільного штабу, прийнято, що військові відділи ОУН перестають існувати, а вся українська національна партія виступатиме під нашою старою назвою — Українська Повстанча Армія. Намічено генеральну лінію військової акції, яка мала бути спрямованою головним чи­ном проти німецького окупанта і совітських парашутистів, як шпіонів та агентів московського імперіалізму, що вже сьогодні знов розпочали винищування українського національного активу. Згідно з нашою пропозицією акція мала бути добре підготовлена, як чинник народнього контр. терору, і мала бути сильними ударами по ворожому транспорті і воєнному промислі та важливих об'єктах стратегічного положення. За два тижні мала відбутись слідуюча зустріч для контакту і комплектування штабу УПА. Ми приїхали на устійнене місце, а Ваші люди ні. Зв'язкові пояснювали це тереновими перешкодами і назначили другу зустріч на 22 травня, де мали зустрітись представники трьох у групувань.
Дня 22 травня 1943 р. приїхали на вказане місце наші люди, мельниківці, а «бандерівці» знов не прийшли. Ви пере­рвали всякий зв'язок з нами, але передні зустрічі, розмови та пляни Ваші люди використали, щоб прийняти нашу популярну назву УПА та вживати в своїх публікаціях проти-фашистських кличів.
Ще в березні ц. р. неконспіративним захованням організаційної сітки спровоковано передчасно на загальне повстан­ня українську поліцію, чим загнано багато людей у могилу та німецькі лягери, а українське населення віддано під польський терор, фольксдойчерів т. щ., що прийшли на місце українців.
Вже в часи переговорів замість провадити акцію по спільно наміченій лінії Військові Відділи ОУН під маркою УПА та ще й нібито з наказу Бульби заходилися винищувати ганебним способом цивільне польське населення та інші національні меншини. Замість сильного фахового удару по німецьких стратегічних пунктах Ваші боєві команданти дали зброю для дітей та жінок, які для спорту почали стріляти на німців з-за кожної хати, по більших німецьких відділах; котрі палили та мордували, та дали змогу німецькій пропаганді оправдувати ці звірства. Командування партизанськими відділами в багатьох випадках передали не в руки фахових командирів, а в руки недосвідчених партійців, які, не знаючи ні завдань, ні тактики партизанської боротьби, ведуть акцію з величезними втратами в людях.
Так перед переговорами, так і після переговорів, члени Вашої організації ведуть дивовижну агітацію проти нас. Один раз голосять, що Бульба підпорядкований проводові ОУН і тільки командує одною партизанською групою. А останньо розголошується, що з Бульбою не можна нічого зробити і поважно говорити, бо він говорить одно, а робить друге. Акція міжусобиці доходить до того, що в останніх днях виявилися спроби силою перетягання на свою сторону та роззброювання наших відділів, викрадання зброї всякими підступами, перешкоди в харчуванні людей, арештовання наших зв'язкових, нищення нашої преси, літератури і т. п.
Щоб не бути голослівним, наводжу факти.
В Сарненській окрузі Ваші люди в Бережниці підступом роззброїли один наш відділ, відібрали і спалили всю літературу людей з відділу довго агітували перейти на свою сторону, а коли ті не погоджувались, рішили їх перестріляти; тільки випадок нападу більшовиків в селі Верв'ятиця та розсіяння Вашого відділу врятувало цим людям життя. На Крем'янеччині, де наші і Ваші люди цілий час переводили спільні операції проти окупанта і навіть створили спільний оперативний штаб, Ваші люди порадили зламати підписану умову, підступом напасти і роззброїти цілих три сотні та зни­щити штаб, про що Ваша сітка хвалиться як великим досягненням, що, мовляв, три сотні «мельниківців» вже пішло па­сти корови і те саме чекає їх всіх.
Все це пояснюється тим, що, мовляв, якийсь там поліський мужик Бульба «виломався» з-під дисципліни, оголосив себе отаманом і хоче бути вождем України, тоді коли саме провидіння призначило на це саме становище тільки Степана Бандеру.
Товариші націоналісти! Як Вам не сором і де Ваша національна гідність та політична мораль толерувати такі злочини та оперувати в пропаганді такими засобами.
Хто з чесних революціонерів може розділювати сьогодні функції в Україні, коли вона димиться в пожарах та стікає кров'ю. Хто ще на сьогодні може мріяти про ті вищі становища, коли щоденно сотні людей або їх тисячі гинуть від терору та голоду? Чи важніше сьогодні те, хто буде правити Україною, чи те, щоб її спільними силами врятувати перед цілковитою загладою? Хто про такі речі сьогодні думає, той не український патріот, а професійний політик, що дійсно думає про Україну не як про свою кровну батьківщину, а як про місце теплих посад. Перше треба визволити рідну землю і свій народ з-під чобота ворогів, а справа становищ це марнота; державна влада не вигідне місце, а найвідповідальніший пост тяжкої служби батьківщині.
Ви на кожному кроці говорите про необхідну потребу єдности серед українського народу, а на ділі змагаєте перевести цю єдність не шляхом об'єднання всіх сил народу на підставі взаємного порозуміння і пошановання політичних переко­нань інших співгромадян, а тільки шляхом підпорядкування всіх собі та диктатури одної своєї партії.
Ваша пропаганда закидає нам як злочин те, що ми не хочемо підпорядкуватися Вам як одинокому проводові. Ми з великою охотою готові кожної хвилини підпорядкуватися, але для цього потрібна здорова політична концепція і солідарна плятформа.
Чи концепція і плятформа, на якій спиняється Ваша праця, може стати головним чинником державного будівництва? Вона могла б бути її частиною, якби Ваші люди не були засліплені манією величі, а провадили свою революційну працю скромно і чесно, як це лицює справжньому патріотові, але у Вас, на превеликий жаль, цього нема.
Жодна партія не може мати монополію на український народ. Боротьба за тотальний режим можлива тоді, коли вона в терені має відповідний грунт. Коли ж того грунту нема і вона затягається, вона тільки анархізує життя народу, і вся­ка така спроба в часі війни народу за свою державу є не що інше, як національний злочин або перевага особистих амбіцій над інтересами загалу.
Чи правдивий революціонер-державник може підпорядкуватися проводові партії, яка починає будову держави від вирізування національних меншин та безглуздого палення їх осель? Україна має грізніших ворогів, ніж поляки. Кожна дитина знає, що винищенням кількасот поляків в деяких областях не зліквідується польської небезпеки для України. Польський народ все одно існує, і як довго він буде в тій же неволі, що ми, так довго силою обставин він буде не ворогом нашим, а союзником. Які заміри можуть мати поляки супроти нас в майбутньому і як улежаться наші взаємовідносини — це інша річ. Сьогодні замість різатися взаємно, ми мусимо монтувати один революційний фронт всіх поневолених народів проти окупантів, а не відкривати собі зайвих фронтів. І якраз Гестапо і НКВД того союзу поневолених народів бояться, тому і натравлюють народ на народ та розбивають блахманом нових ідей кожен народ зокрема, ділячи його на політичних ворогів.
Ваші люди всюди хваляться, як діти, що, мовляв, нас дуже багато, що в нас велика організаційна сітка та ціла армія, тому всі мусять нас слухати і нам покорятись.
Це правда, що Ваша партійна сітка в деяких областях Західної України досить поширена і охоплені нею добрі молоді люди, але чи цього вистачить, щоб збудувати велику Самостійну Соборну Українську Державу? Мало сітку закинути в глибоке море. Важніша річ витягти її звідти цілою. Скажімо, що Ви сьогодні маєте 10, 20, ЗО, 40 або навіть 100 тисяч партизан; чи ця сила зможе оборонити Україну тоді, коли та справа вимагає щонайменше трьохмільйонової армії та однодушної постави цілого народу. При Ваших методах вистрілювання українців, полонених з червоної армії, бувших українських комуністів, комсомольців та бичування народнього активу, як це було на Житомирщині, душення путом своїх найкращих людей, Ви не змобілізуєте цієї армії, а навпаки, знищите самих себе і тих, які одиноко українську державу могли б збудувати.
Українську державу зможемо збудувати лише тоді, коли об'єднаємо під одним прапором боротьби за незалежність весь народ, кожну гвинтівку, кожного українця без огляду на його політичні переконання, без огляду на те, чим він був учора. І тому ми дуже тішилися б, коли б сьогодні наш товариш по революційній боротьбі Степан Бандера був на волі і мав вплив на роботу Вашої організації. Ми глибоко переконані, що цей революціонер після гіркого досвіду з «тотальною диктатурою» 1941 р., що позначилася смертю таких людей, як полковник М. Сціборський, сьогодні поставив би роботу Вашої організації на правдивий шлях всенародньої консолідації і будови муру єдиного революційного фронту. Але, на жаль, Степана Бандери серед Вас нема і тому деяка частина української революційної енергії спрямовується на хибний шлях.
Ваш шпіонаж постійно топче по моїх слідах. Дітвора всюди розвідує, де, хто, скільки, яка охорона. Часто чути погрози, залякування і т. п. Таку поведінку Вашої української революційної організації кваліфікуємо як національний не-такт. Охорону я тримаю тільки від німців і москалів. Перед українцями я ще не ховався і не думаю ховатись без огляду на те, яких вони політичних переконань. Ніхто мене не замурував у льох, як голосить Ваша «шептана» пропаганда, я перебував щоденно разом з повстанцями і між цивільним населенням, де можете зустрінути демократів, націоналістів, комсомольців і комуністів, яких я не боюсь, так як бояться Ваші командири своїх однопартійців.
На закінчення можу сказати тільки одно, або Ви, товариші, необдумано вибрали хибну дорогу, або впали жертвою чужої провокації. Так в одному, як і в другому випадку існує дорога чесного відвороту замість «принципово» йти в пропасть і тягнути за собою інших. Чесний відворот — це не брак відваги і не сором політичного [...] революційної чесності, цивільної відваги та реального підходу до справи. Треба вміти сприймати життя не таким, яким ми хотіли б його бачити, а таким, як воно є.
Самі ж ви хіба не бачите, що силою історичних обставин ми знаходимось в трагічному положенні, що не маємо права марнувати енергії кожної української людини для того, що вона має погляди, відмінні від наших. Треба об'єднати на­родні маси не на засадах насильної однопартійної диктатури, що затроює атмосферу і не дає змоги включитись в єдиний фронт боротьби за державу українцям інших переконань, а стати на засадах кровної єдності та міжпартійного порозу­міння, підпорядковуючи всі сили народу одному спільному центрові державного будівництва. Щойно тоді зможемо створити з наших розбурханих народніх мас не однопартійний «моноліт», а однодушний народ, якого не переможе жодна ворожа сила.
Цей шлях зобов'язує кожного чесного українця без огляду на його партійну приналежність.
З тих оглядів ми ще раз пропонуємо Вам створити спільно з усіма діючими українськими революційними осередками Українську Народню Революційну Раду, яка одиноко буде спроможна стати дійсним політичним проводом цілого українського народу, а не одної партії, надасть відповідний на­прям нашій всенаціональній політиці та збройній силі. За назву УПА, під якою Ваші люди розпочали акцію не завжди військово-державницького характеру, не маємо наміру сперечатись. Тим більше, що в міру поширення військової акції по цілій Україні наша збройна сила приняла характер все­народного руху і тому мусіла перейменуватися на Укра­їнську Народню Революційну Армію.
Уявляю собі, яку радість викличе цей лист серед наших ворогів, що між українцями ще нема згоди, але, на мою думку, ліпше про всяке зло говорити, як його примовчувати.
Вислати цей відкритий лист до Вас змусила мене Ваша робота в терені, яка входить в таку стадію, коли до братовбивчої війни залишається тільки крок. Про це говорять Ваші провідники, відкидаючи всякі переговори та порозуміння, вимагають абсолютного підпорядкування виключно проводові ОУН. Вони відверто заявляють, що для досягнення своєї партійної диктатури не завагаються розпочати братовбивчу війну, коли б вона коштувала українському народу не сотні, а цілі мільйони жертв.
З тих оглядів, я дозволю собі запитати Вас: за що Ви боретесь? За Україну чи ОУН? За українську державу чи за диктатуру в тій державі? За український народ чи тільки за свою партію?
Будьте певні, що ніхто з наших людей зброї з рук не випустить. УНРА є осередком українських патріотів — військовиків різних політичних переконань, для яких відбудова української держави являється найвищою метою їхнього життя. І було б злочином супроти народу, коли б ми, свідомі того, що вибраний Вами шлях є хибний, мовчки дивилися, як справа нашого національного визволення летить в пропасть. Такої думки є більша частина українських патріотів, яких Ваша диктатура думає стероризувати. Ціле громадянство відчуло і відчуває жахливі наслідки Вашої політики.
Для з'єдання всіх національних сил ми зробили все. Протягаємо до Вас ще раз братню руку. Коли Ви ставите справу України понад усе, коли поза Вашими плечима не криється спритно замаскована ворожа пружина, то ми знайдемо спільну мову, так, як знаходимо ми з Вашими стрільцями, не раз лежучи разом в одному окопі під ворожим вогнем.
Тому творімо Українську Народню Революційну Раду, як єдиний міжпартійний орган всенаціональної політики та головний Центр державного будівництва.
Хай живе єдиний революційний фронт українського народу, репрезентований Українською Народньою Революційною Радою!
Слава Україні!
Командувач УНРА
Отаман ТАРАС БУЛЬБА-БОРОВЕЦЬ

ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 287-294

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ОУН про суспільно-політичне, культурне і господарське життя південноукраїнських земель.
Квітень 1943 року.
ДОНБАС. Військове положення незмінне. Фронт іде лінією поза Таганріг, опісля Міюсом, дальше поза Красний Луч, поза Ворошиловськ (б. Алчевськ) до Лисичанська, дальше Дінцем. Німці затягнули сталі позиції, отже на фронті спокій. Лише з початком квітня червоні проривалися до Слов'янська і до Барвінкової, але німці цей прорив скоро зліквідували. Від Ворошиловська вгору фронт держить перша панцирна армія Кляйста з осідком у Горлівці, від Ворошиловська на південь шоста армія, над Азовським морем, мабуть, 14-та армія, під Ізюмом, мабуть, 7-а армія.
Тому, що на фронті спокійно, німці почали упорядковувати тил. Настрій між населенням дуже поганий. В квітні німці брали до Німеччини на роботи дівчат, роджених 1924— 25 рр., і то без уваги, чи працює, чи ні. В сільських районах оповістили про добровільний набір до німецької армії. Люди не хочуть їхати ані до роботи в Німеччину, ані іти в армію. Вичікують. Німців бояться. Настрої пробільшовицькі сильно змаліли. В районах, де були більшовики, люди нарікають на червоних. З кінцем квітня німці почали знову евакуювати чоловіків із Слов'янська, Лисичанська, Ворошиловська і Амбросіївки. Мабуть, будуть там сильні бої з початком офензиви. Довкола Сталіне, Ясинуватої на інших міст копають око­пи, протитанкові рови та становища для гармат і кулеметів. Все це полохає людей.
З весною люди почали мандрівки у Запорізьку і Дніпропетровську області міняти хліб і приносити звідти вістки про українських повстанців чи партизан. Розказують, що вже більше не буде більшовиків, ні німців, а буде Україна. Розкинені листівки у всіх районах Донбасу дали людям тему для розмов. Люди чимраз голосніше говорять про Україну. Сильне враження викликали листівки у Краматорську. Там вони були розкинені вже тоді, коли німці прогнали більшовиків, значить, після того, як люди бачили звірства більшовиків, а потім іще гірші звірства. Там всі люди сильно захоплені нашою пропагандою і не хочуть ні одних, ні других. По селах і по містах багато людей говорить про листівки і про Україну. Поки що ті розмови йдуть лише в тісних кругах, але люди листівки передають із посьолка в посьолок, із села на село. Нарід хоче читати і хоче, щоб його вести.
Німці думали, що це робота, роблена на місці, і в Маріюполі контролювали стару друкарню та порівнювали шрифт. Листівки читали німці з пропаганди «штафель» і гестапо.
Для Донбасу потрібно більше листівок і то писаних російською мовою та більшим шрифтом. Остання листівка в російській мові «Граждане» мала багато похибок, і це викликує погане враження. Листівки, писані українською мовою, мають багато галицизмів, і тому дехто говорить, що вони є незрозумілі і не писані для нас. Для прикладу хоч би такий заголовок листівки: «Становище ОУН до мобілізації у нім. армію». Слово «становище» тут невідповідне, повинно бути «ставлення». Слова «офензива» тут ніхто не розуміє і т. д. Уже час, щоб не було галицизмів, бо інакше ОУН усе є лиш галицькою організацією, накидуваною силою на СУЗ. Треба цьому обов'язково положити край.
Листівки попадають людям, які зовсім не знають, що це є ОУН та яка її програма. Отже, треба конче таких листівок, де б говорилося докладно про ОУН, її ідеологію, цілі і програму. Сейчас наближається друга річниця 30 червня. Треба в час мати листівки з докладними даними про проголошення держави та про її уряд.
В наших газетах треба більше писати про революційні дії Литви, Латвії, Естонії і Білорусії та інших народів сходу, як рівно ж про боротьбу чехів, норвегів, голландців, французів та інших. На жаль, про це дуже мало пишеться. Нічого не пишеться уже довго про Київ, Харків, про повстанщину. Люди сильно цікавляться діями, бо їх уже добре припікає німецьке ярмо. Треба дати вістки про діяльність партизанщини на Правобережжі. Стаття в «Вістях» про «Укр. повст. армію» на Поліссі викликала сильне зацікавлення.
РОСІЙСЬКЕ ПИТАННЯ. Москалі тут зовсім розгублені. Мало з них співпрацює з німцями. Не вірять ані смоленському комітетові, що, впрочім, їм нічого не дав, ані «Новому Слову», ані червоним. Ті москалі, що вже довго живуть в Україні, чи робітники, прочитавши наші листівки, хочуть воювати спільно з нами.
КОМУНІСТИ. Комуністичної діяльності на Донбасі не чути, за винятком Сталіне. Тут вони роблять зручну шептану пропаганду проти німців, величаючи силу більшовиків. Вони розповідають, що червоні заняли Литву і Польщу і т. д. Сейчас розказують, що німці не вивезли останньо забраних дівчат у Німеччину, бо Молотов запропонував через радіо?.. Інші кажуть, що тому не поїхали, що партизани сильно діють на Київщині і позривали рельси. Ходить теж поголоска, що німці просять миру у червоних і Англії.
В останньому часі німці шукають у Сталіно впливових українців, але не можуть знайти. Говорять про полегші для населення. Одна із цих полегш це те, що пустили трамвай в рух.
ВІСТІ. Дня 24.1 V. 1943. арештували німці у Краматорську десять членів «Просвіти». Обвинувачують їх у самостійницькій діяльності. Арешти проводить голова управи, фольксдойч Шопен.
ДУБ

ВІСТІ З ТЕРЕНУ. Нове господарювання німців на ще раз занятих ними теренах позначується жорстокістю, якої ще ніхто не бачив. На перший початок приходу було масове винищування населення, ніби під замітом більшовизму, чи партизанщини. Після масового розстрілу почались масові арешти, які тривали майже до половини квітня. Денно виарештовували в таких містах, як Слов'янськ, Краматорськ, пере­січно по 50 людей (без виїмку, чоловіків і жінок). Частину із них розстрілювано, частина вмирала від виснаження, решту відсилано в концлагери. Дуже невелику кількість випускали і то майже самих найбільших більшовицьких активістів, які згодились служити німцям. По цій акції на більшовиків почалась вже одверта акція проти всього, що українське. Почали виходити на російській мові часописи, які передше виходили на українській. Далі почалась ліквідація «Просвіт». В днях 21 і 22. ІV. відбулись обшуки і арешти людей, котрих тримають в підвалах, роблять з страшними побоями допити, закидують національно-самостійницьку діяльність.
ГОСПОДАРСТВО. Зараз німці забрали на терені районів Слов'янського, Краматорського, Константинівського, Горлівського, Артемівського, Щербипільського всіх коней, забирають в більшій кількості корів, від кіз призначують 100 літрів молока в рік контингенту, забирають курей, голубів і кролів.
Почався великий набір в Німеччину на роботи. І так 22. ІV. виїхав транспорт з дівчатами (хлопців не беруть, мабуть, в добровольці покличуть), родження 1924 і 1925 р. 30. ІV. виїхало знову два річники, 1923 і 1926. Намічено поки що забрати від 1920 до 1927 р. нар. Серед призначених на виїзд велике пригноблення, бувають часті випадки самогубства. В Слов'янську лагер для виїжджаючих в Німеччину обведений дротом, довкруги ходять вартові німці — в середині ридання, плач і божевільний крик. На підвищенні сидить нанятий гармоніст і виграє на гармошку, заглушуючи людський плач. В одну ніч повісилося там же дві дівчини. В Краматорську перед від'їздом поїзду одна дівчина, певно, збожеволіла, бо кинулась з вагону, розірвала на собі одежу і впала з божевільним криком на рейки. Німці підняли її і знову кинули до вагона.
До Краматорська на машинобудівельні заводи приїхало вже 400 німецьких цивільних робітників з Німеччини, має прийти ще 300. Відремонтовані заводи поки що нічого не виробляють. Закріплюють також за заводом тих робітників, які сьогодні працюють.
НАСТРОЇ МАС. Обставини, серед яких опинилось сьогодні суспільство, викликали в нього стан недовір'я і скритності. Склались на це такі причини:
1) Жорстокість німців не дає можливості вилляти своє горе перед другими, це стоїть на перешкоді загального порозуміння.
2) Загал бачить, що досить великі сили більшовиків і німців. Наш рух набрав уже деякої популярності, однак суспільство, перейшовши такі дві школи, як більшовицьку й німецьку, хоче бачити конкретну силу. З нашої сторони потрібно пропагандивно-програмового матеріалу та вишколу провідних кадрів. Більшість суспільства вже сьогодні внутрішньо погоджується з нами.
ПО ТОЙ БІК ФРОНТУ. Більшовики за останній час посилили свої налети і бомбардують усі визначні об'єкти і то навіть більшими силами. Налети відбуваються кожного дня на просторі 800 км від фронту. Може, й далі, але я про те не маю певних даних, то вже поза моїм тереном праці. Також обстрілюють далекобійними гарматами прифронтові місцевості. Слов'янськ находиться тепер під обстрілом і вже є дуже багато убитих серед цивільного населення. Слов'янськ віддалений від фронту, котрий іде на Дінці, на 12 км.
Доходять чутки з-під більшовиків, що люди, які евакуювались чи були насильно евакуйовані більшовиками, донедавна були замкнені в допрах, а сейчас працюють при направі доріг. Більшовики будують сильні укріплення і стягають резерви війська.
Пожвавлення дій на фронті немає. Ініціятива знаходиться по стороні більшовиків. Вони дражнять німців своїми невеликими проривами, котрі пізніше часто самі залишають.
Німці сильно укріплюються, причому навіть з прифронтової полоси на віддалі 8 км виселили всіх жителів.
ТАМ, ДЕ ПОБУВАЛИ БІЛЬШОВИКИ. В місті Лисичанськ частини Червоної Армії пробули більше трьох неділь. За цей час вони не зробили нічого поганого — люди з нетерпінням ждали своїх, а коли вони прийшли, то з великою радістю зустріли їх. Червоноармійці і командири поводились з населенням міста дуже гарно, навіть допомагали їм інколи в їх матеріяльному відношенні.
З приходом органів НКВС життя міста швидко змінилось. Начались арешти. Арештовували всіх тих (чоловіків і жінок) , хто працював у німців, управах і других установах, і етапами відправляли в супроводі великих конвоїв у в'язниці. Через кілька днів роботи НКВС усі в'язниці міста були переповнені. Велика частина заарештованих була згодом звільнена. До неї відносились ті, хто — по висловленню енкаведистів — працював «на користь народу». Решта перед відступом червоних в невідомому напрямі була відправлена на схід.
Чоловіки, які не виїхали з німцями, по приході в місто червоних добровільно вступили в ряди Червоної Армії; ті, що не пішли добровільно, були мобілізовані (роки: 1888—1925) і, не дивлячись на те, що ніколи до цього часу не служили в армії і не вміють користуватись гвинтівкою, були відправлені на передову лінію фронту. Обмундурування їм не давали, і тому матері й жінки дуже легко відшукали після відступу червоних серед убитих і ранених червоноармійців своїх чоловіків і синів.
В даний час населення міста паралізоване. Фронт знаходиться зразу біля Дінця (Лисичанськ стоїть на березі ріки Донець). І тому, бажаючи відходу фронту, населенню однаково — чи то будуть у них червоні, чи німці.
По відході Червоної Армії майже всі дівчата тих місцевостей, на території яких червоні, добровільно відступили в тил разом з частинами Червоної Армії.
Цікаво відмітити, що НКВС складається виключно з жидів. Так, жителі міста Краматорськ говорять, що та група енкаведистів, що була в місті, була з одних жидів. Крім того, в м. Пролетарськ енкаведистами було розстріляно 20 дівчат, які вийшли в свій час заміж за німців або були з ними в ближчих відносинах.
ЗАВВАГИ ДО РОБОТИ НА СЕЛІ. Глянувши на любе українське село, можна бачити такий розподіл маси:
1. Люди, котрі колись добровільно йшли в колгоспи, потім мали деякий зиск з цього, їх можна характеризувати, як без принципово-зухвалий елемент. Щоб вірно оцінити і збагнути ідею свого народу, вони не мають стільки розуму; — їх не страшить також повернення більшовизму (і зовсім були б більшовиками, якби їм пообіцяли, що пізніше їх не примусять боронити більшовиків). При знайомстві з ідеями українських націоналістів виявляють свою згоду з ними, але постільки, ПОСКІЛЬКИ ДАЛЕКО ЧИ БЛИЗЬКО більшовики. З ідеологічної точки зору вони близько підійшли до збільшовиченого «нічого» — вони забули релігію, ідею стремління свого народу, перейшовши до звичайного, напівзвіриного життя. Але серед них обов'язково треба знайти і вилучити молодців, котрі в роки революції були в Петлюри чи Махна. У них досі живуть здорові традиції славного вояцтва, з ними сміливо можна говорити, їх легко переконати, бо вони ненавидять більшовизм.
2. Слід виділити людей серйозних. У них легко збудити свідомість, але вони настільки прибиті міццю воюючих сторін, що вони вважають за краще мовчати і вичікувати.
3. Остання маса звичайних селян в основному забита часом до того, що вважає за краще, якби з неба звалився цар-батюшка з колишнім спокійним миколаївським життям, їм остобісіло злиденне життя, безконечні турботи і муки — якби йому сам диявол дав кілька га землі і пообіцяв не брати податків, то він спокійно візьметься до праці, забувши все останнє. (Але це до часу, доки розбагатіє і збагне сенс життя,— разом з людським життям до нього прийде думка про свою культуру і свою державу. Згадайте лиш непівський і понепівський розвиток українського націоналізму).
4. Сільська молодь. Комсомольці з нами згодні, але їхня свідомість настільки пропитана більшовицькою лож'ю, що вони не уявляють собі, що таке і чим корисний націоналізм для народу; не знають, які і що диктують національні традиції. В основному вибирають міцнішого: рухався німець — була надія на загибіль більшовизму, вони намагаються примазатись до народу; рухаються більшовики — збільшовичуються. Не слід чіпати окремих завзято-підлих комсомольчиків, в кінці кінців залишаються сволотою. В молоді, котрій силою всунуто комсомольського квитка, можна сміло орієнтуватися на більш-менш мислячих і бойових; з інших, крім симпатиків, рідко (а можливо, й недовільно) можна добиться більшого. В основному йдуть за «заправилами». Обов'язково треба прощупати сільських «молодців» і керівників молоді: їм найлегше прищеплюються ідеї українського націоналізму (не говорячи вже за те, що згодом за ними йде багацько інших). Зловити також мислячих некомсомольців. Певний народ.
Сільську бюрократію і дрібну інтелігенцію (комсомольчики, вчителі і інші) краще не чіпати (лиш невинний молодий елемент легко переходить на нашу сторону). Серед старих вчителів негідників немає (за винятком дріб'язку), але роботи з них чекати не можна; їх спортило привілейоване життя. (Але: обов'язково налагодити зв'язки з старими націоналістами, котрих багацько серед старого вчительства).
Серед населення міста росіян не чіпати і не виявляти себе перед ними. Обов'язково взяти «на око» всіх українців — вихідців із сіл (всіх їх вигнано із села за більшовизму по політичних причинах). Це елемент надійний (бюрократично-вузьких і немислячих краще обминути). Так само з молоддю. Діти вигнанців з села, залежно від розумового і політичного стану батьків, певно, солідарні з ідеями ОУН.
З керівників підприємств, управлінь, управ, держгоспів орієнтуватися на тих, котрі за більшовизму не займали подібних місць.
Отже, звідси цілком ясно випливає висновок:
Не перезахоплюючись справою (уникати злих явищ; в одному селі всі націоналісти, а навколо всі інші не чули нічого). Якнайкраще довести до відома українських мас факт існування міцної організації борців за незалежність України. Для цього обов'язково треба пустити в роботу певну кількість людей (хоч би по одному на район або навіть декілька районів), щоб розповсюдити між населення певну кількість листівок, доручивши місцевим «своїм» налагоджувати після розкидання листівок зв'язки: місцевим буде легко «знюхатись». Справу відкладати далі весни не можна.
Для вироблення листівок і звернень до народу обов'язково залучити творчий, але місцевий (східноукраїнський) елемент, бо конче треба позбутися суто ГАЛИЦЬКИХ 1 ОПОЛЯЧЕНИХ СЛІВ І ВИРАЗІВ, що зустрічаються в кожній листівці, брошюрі чи книжці. Місцевому простому люду обов'язково треба говорити про його думки і його власне горе, його бажання і завдання його власною, а не чужою (чи з чужим домішком) МОВОЮ.
Таким чином, з дня в день виконувати святий обов'язок: сказати (і сказати якнайсильніше) кожному українцю про завдання цілого народу, про суть німецького і (особливо) радянсько-московського режиму, про існування маси людей, що боряться за Україну і щастя українського народу. Після отакого нелегального, але найширшого розповсюдження ІДЕЇ ОУН дуже легко буде відшукати і зв'язувати між собою в єдине ціле місцевих націоналістів, котрим доручити дальшу роботу.
Треба знати, що кожен українець (маю на увазі молодого чи середнього віку), коли СПРАВА доходить до того — чи жити, чи вмерти — він воліє розірвати ворога і — коли вмирати — то вмерти ЗА СВІЙ НАРОД.
Отже, наше завдання: сказати ЗА ЩО саме він повинен (у той момент) БОРОТИСЯ і, коли треба, ВМЕРТИ.
ДНІПРОПЕТРОВСЬК-МІСТО. Суспільно-політичні відносини в місяці квітні характеризує продовження німецької тактики насильства та терору. Заклик до добровільного голошення українців в СС та наказ про трудову повинність молоді від 21 до 17 років життя — це два нові засоби німецької політики. Оба ці зарядження, без ніяких докладніших пояснень, зрозуміла українська молодь як новий ворожий крок, звернений проти неї. Ставлення молоді до цих нових німецьких вигадок негативне.
Одначе та молодь мужеського полу, що не може рішитись на втечу, маючи до вибору військову службу в СС та виїзд в Німеччину, вибирає перше. Майже всі добровольці це ті, що були загрожені виїздом в Німеччину. Коли Біндер запитав тих добровольців, чого вони до нього прийшли, з гурту почулись голоси: «В нас багато хворих, ми хочемо пройти комісію». На це їм Біндер: «Мені хворих не треба, а комісію будете проходити на фронті». Біндер запитав, чого вони добровільно прийшли записатись в його частини. Один з гурту відповів: «Краще загинути од кулі на рідній землі, як повільно голодовок) смертю в Німеччині». Біндер хотів виявити, хто це сказав, та не вдалось йому. Після цього загрозив, що хто скаже ще хоч слово, застрілить на місці. Добровольці потішають себе ще надією, що поки їх вишколять — війна закінчиться. Більш передбачливі хлопці виступають в ряди різного рода допоміжних поліцій або в німецькі військові майстерні. Невелика частина, яка має змогу на це, втікає на села, починаючи бурлацьке життя, та готові піти в якісь «партизанські отряди». Дівчата у більш безвихідному положенні. Більшість слухає наказу та віддає добровільно на вивіз. Частину з них звільнюють за різну ціну німецькі шефи. Треті, врешті, втікають та скриваються. Одначе їх мало, бо бояться репресій, тим більше, що німці для постраху засудили десяток молоді на кару 1,5—2 років тюрми, згл. (зглядно, тобто: або ж.— В. С.) концлагеру. Бояться ще і тому, що не хочуть наражувати на переслідування сім'ю, бо німці останнім часом зовсім «по-більшовицьки» за провину одного члена сім'ї карають всіх, включно з дітьми.
Біржа Праці почала мобілізувати шоферів в німецьку армію. Облава на добровольців в Німеччину, передовсім в першій половині квітня, відбувалася на терені цілого міста. Концлагері та тюрми переповнені тими, що ухилились від праці. Між ними дуже багато дітей. Відносини в лагерях жахливі. Бруд, голод та внаслідок цього хвороби і смерть.
За найменші провини супроти влади та навіть за не свої проступки карають дуже строго. Під цими «несвоїми» проступками треба розуміти: перебування німецьких солдатів на квартирі без дозволу квартірмату, набування військових речей та, врешті, зараження німця венеричною чи іншою хворобою. Натомість сварні і бійки між самими українцями проходять безкарно. «Крізь пальці» почали дивитися на гонения самогону.
Німці почали останньо ставитись до українців з великим недовір'ям. Бувають випадки, як жалуються, що українці не віддячуються їм за визволення.
КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ міста завмерло майже зовсім. Реєстрація на трудову повинність розігнала до решти технікуми Шкільна молодь пішла в біржу або виїхала на село, не закінчивши шкільного року.
Не краще мається справа в початкових школах. Там навчання полягає на тому, що дітей вчать, як збирати лікарські рослини. Останнім часом цих босих, обідраних та голодних дітей заставляють відбувати тяжку для них дорогу за місто, бродити по полях та шукати потрібних рослин. На кожну школу наложено норму-контингент. Одиноким проявом культурного життя остався театр, та й цей служить переважно для розваги чи цікавості німців.
До «Дніпропетровської Газети» населення не має інших почувань, крім обридження, та бачить в ній тільки засіб німецької пропаганди. От хоч би останній голос обурення про долю 12 000 польських полонених викликав в населення зовсім іншу реакцію, бо загальновідомо, як поводяться з українськими полоненими.
ЕКОНОМІЧНІ ТРУДНОЩІ займають в сьогоднішньому житті населення головне місце. Боротьба з тяжкими умови-нами прожитку стоїть на першому плані. Покращання на цьому «фронті» немає ніякого. «Велику ласку» зроблено тим, що віддали для населення городи. Народ вкладає в ці городи, крім дорогого часу, праці, останє майно. Продають останню одежину, щоб купити насіння. Тривожить тільки думка, хто (згл. для кого) буде збирати. Зарплата та пайки завжди ці самі. На паску видано робітникам тільки збільшений пайок пшона та по 15 штук яєць. Хто власним зусиллям здобув білої муки, в цього була паска. Самогону тільки не бракувало. Експлуатація робочої сили відбувається з посиленою інтенсивністю. Як новий засіб прийшли погрози висилки в Німеччину. Німці самі себе цим компрометують.
Серед народу росте гнів та бажання помсти. Передовсім серед робітництва та нижчих сфер населення зміцніли революційні настрої, без точно оформленої ідеї. «Бити німців» — і все. Німецькі пропагандивні афіші не мають ніякого успіху. Противно, викликають вони ще більше озлоблення та недовір'я. Масове зривання афішів на денному порядку. Останньо навіть почали появлятись на афішах дописки, прим.: на афіші «Сталін обманює солдата та робітника» хтось дописав: «Гітлер обманює всіх». На афіші «Яке становище на фронті» — хтось дописав х...е (нецензурне слово.— рос.). На питання «Що нам робити» — хтось відповів коротко: «Бити німців». На одному афіші, де порівняно більшовицькі та німецькі благодаті, на цьому боці, що був присвячений німцям, був заголовок «Кошмар зник». Слово «зник» в короткому часі зникло (обдерли) з афіша, остався «кошмар». З портретів Гітлера в день його уродин хтось повиривав пояски паперу в цьому місці, де було горло фюрера.
Настрої пробільшовицькі ще дуже сильні. Говорять про якусь партизанку на Кіровоградщині. Багато вірить (без огляду на переконання) в скорий прихід більшовиків. «Хай буде гірше, але інше». Деякі з радістю цього ждуть. Останнім часом можна запримітити сильну ворожнечу між українцями та москалями. Дуже часто лаються жінки на цьому тлі.
Пияцтво та гонения самогону поширилось до небувалих меж. Народ п'є — «заливає горе» та каже: «Скільки нам жить остало». Діти в нічому не уступають старшим.
Настрої німців дуже погані. Багато з них говорить про про­грану (війну) Німеччини, про погану політику Гітлера та про близький кінець війни. На запити загально відповідають: «Октобер война капут». Одна німецька лікарка сказала: «Я дуже тривожусь тим, що німецькі політики в обличчі своєї загибелі не змінять тактики у відношенні до України».
ДНІПРОПЕТРОВСЬК-СЕЛО. Найпекучішою справою є зараз вивози молоді в лагері на «трудову повинність» і мобілізація до «добровольських» армій. До пасхи ще не забирали молоді, але після свят будуть забирати. Всюди по селах і містечках пройшла реєстрація молоді віком 17—21 літ (1922— 26-річники), списки поступали до управи районів. Цим дівчатам заборонили зміняти місце проживання, а всяким організаціям і установам устроювати їх на роботи... З дня на день ждуть масового забирання в лагері. Крім того, до управ сіл прийшли накази збирати добровольців в армію. Записування поки що є добровільне, хоча є сильний натиск згори. Все залежить від цього, як активно сільуправа береться до виконання цих наказів.
В Синельниківському районі в деяких селах сказали попідписувати тим хлопцям, що не хочуть іти в армію, і пускали чутки, що таких заберуть в лагері.
В Новомосковському р-ні заохочували голов сільуправ в цей спосіб, що чим більше вони поставлять охочих до армії, тим ліпшу будуть мати опінію (характеристику) перед владою.
На кожне село наставили мінімум «добровольців», в середньому 2% дорослих мужчин (14—60 літ).
Коли зважати, що здібних до зброї забрали в Німеччину на перевиховання; весь активний елемент, в першу чергу молодь, а дальше старших з українського населення забирали також в Німеччину, але на роботи і там виморили голодом; забирати будуть зі старших не тільки тих, що активно ставляться проти німців, але і тих, що активно працюють для німців. Одним словом, весь активний елемент треба знищити. На місце його будуть пересилати з Німеччини німців.
Біля Запоріжжя (Верх. Хортиця, правий беріг) виселяють понад Дніпром українців на лівий беріг, а там заселюють німців.
Пропаганда наша ще стоїть незадовільно, бо молодь назагал є наставлена їхати. В поодиноких селах молодь не дається половити в лагері, в інших частина іде, частина ні, але по всіх селах заберуть переважну більшість. Тут треба дуже сильних летючок і сильної усної пропаганди, але, мабуть, і це не поможе. Треба прикладів конкретної боротьби.
В зв'язку з польовими роботами ляндвірти і інша подібна сволоч ганяють людей на працю. На трасах вже менше працює, але зато всі мужчини і частина дівчат і жінок роблять при засівах. Дуже часто виганяють робити 100 людей, коли це саме зробить 50.
24. ІV. в Соколовій (Новомосковський р-н) при копанню канави працювали дівчата і два хлопці. Хлопці мали зробити цю ж роботу, що 10 дівчат. Перед вечером, коли поморились, сіли відпочити. Це побачив ляндвірт. Закликав їх вечером до себе, побив сильно нагайкою і заставив копати цілу ніч.
В с. Знаменівка (Новомосковський р-н) ляндвірт заборонив людям в будній день ходити до церкви. Приїздив перевіряти і заставив голову сільуправи, щоб той виганяв людей з церкви. Цей не хотів. Тоді сам вскочив з нагайкою в середину церкви і почав бити старих бабусь. Священик звернувся до нього, що він робить в церкві. Цей так пхнув священика в груди, що він мало не впав. Вкінці загрозив, що так буде щодня робити.
В одному селі ляндвірт застав людей в церкві, поставив двох жандармів коло дверей, щоб люди не втікали, а сам вскочив в церкву і почав бити нагайкою всіх, хто був у церкві. Люди кинулись втікати і затоптали на смерть одного жандарма, а другого сильно потовкли. Чи були жертви серед населення — не знаю.
На села виїздила жандармерія і арештувала підозрілих в симпатіях до більшовиків. В с. Підпільному (Новомосковський р-н) біля 20 квітня забрали 7 бабусь і мужчин за те, що, мовляв, виглядали «красних». В Лиманській арештували голову сільуправи і 20 осіб. Сидять всі в Новомосковську.
В Перещепинському р-ні також бушувала фельджандармерія. В селах Івано-Михайлівка, Андріївка, Василівка постріляли декого, інших забрали до тюрми в Новомосковськ. Сама Перещепина дуже знищена, бо німці, наступаючи цієї зими, спалили багато хат і постріляли людей. Перещепина нещасливе село: там під час голоду вмерло 4000 людей (в одному селі), бо було дуже свідоме національне (петлюрівщина), а тепер страшенно потерпіло від других «визволителів». Докладних відомостей з району ще немає.
В с. Губиниха (Новомосковський р-н) по офіціяльним обчисленням німці помордували 992 осіб, передовсім мужчин.
Село Вільне постраждало від бомблення і обстрілювання, а потім фельджандармерія постріляла біля 16 людей за те, що були колись партизанами (1918).
В Губинських Хуторах в початках квітня зловили 4 більш, партизан, що ховались в погребі.
В Спаському за партизанські зв'язки арештували 16 осіб, 12 випустили, а 4, мабуть, вже постріляли. Там стоїть відділ шуцполіції з Солонянського р-ну, ляндвірт і знущаються над населенням. Люди і місцева поліція доносять одні на других, а ті йдуть і б'ють.
В Новоселівці (Новомосковський р-н) перед наступом більшовиків був головою сільуправи баптист і вірно служив німцям. Більшовики захватили село і там їх потім окружили німці. Одначе вдалось червоним прорватись з окружения. Німці забрали всіх мужчин зі села і хотіли постріляти. Ті запитали, хто буде землю обробляти. Тоді застрілили голову-баптиста і що десятого; на 240 постріляли 24 особи.
По обчисленням адресного бюро, німці помордували в Павлограді 8000 людей, 1000 втекла з червоними. Центра города майже немає. Павлоград — одна руїна.
Село Зайцеве (Павлоградського р-ну) зайняли червоні, скликали там мітинг. В той час під'їхав бронепоїзд і побив з гармат людей. Потім, коли німці наступали і відігнали більшовиків дальше за Павлоград, два танки вернулись, палили село і побили багато людей. На 180 дворів осталось неспаленими 17.
В Булахівці (Павлоградського р.) осталось два більшовицькі танки за селом. Малі хлопці полізли в танки оглядати нутро. Німці це побачили, витягли їх зо середини, найменшого нагнали додому, а старших (8 і 12-літніх) повбивали.
В Синельниківському р-ні на Парному хуторі постріляли ССи під час відступу більшовиків всіх захвачених у хуторі людей (ок. 25 осіб), в селі Тирса половину села спалили і на цій половині постріляли 40 мужчин, а другої неспаленої половини постріляли 30 мужчин.
В німецькій колонії (мабуть, Марієнфельд) німці спалили всі хати за те, що місцеві фольксдойчі не хотіли евакуюватись під час наступу більшовиків. Одні кажуть, що цих фольксдойчів забрали примусово в Німеччину, другі — чутки ходять, що їх всіх постріляли.
В кожному разі фольксдойчі дуже незадоволені політикою Гітлера, а тим більше, коли їх беруть і будуть брати в армію.
20 і 23 березня більшовицькі літаки (18 літаків) вечором налітали на Синельниково. Розбили 73 хати. Люди і німці втікали в степ. Летуни строчили з кулеметів по втікаючих. Побили біля 150 людей. Станція і рельси цілі, повилітали тільки шиби на станції.
В ніч 25 квітня майже через цілу ніч більшовицькі літаки скидали бомби в Дніпропетровськ, Синельниково, Новомосковськ, Павлоградське шосе біля Карабинівки і в озеро коло
Знаменівки. Говорять, що біля 15 квітня (в середині місяця) бомбили ешелон з амуніцією на станції Зайцево. Також дуже сильно мали бомбити Лозову.
Говорять, що Ізюма вже немає, зрівняний з землею. Звідтіль переїздили евакуйовані селяни. Евакуюють також німці села з прифронтової полоси, з околиць Харкова і Донбасу. Молодь масово вже вивозять в Німеччину на смерть. Сам зустрічав ешелони, наладовані головно дівчатами. Хлопців мало, бо забрали більшовики.
В більшовицькій стороні голод, нужда. Оповідали втікачі, яких забрали більшовики при відступі і які працювали на окопах біля Ізюма, що їсти там нічого, вони страшно голодували, і почувається брак зв'язку в Червоній Армії.
Мужчини в занятих більшовиками теренах всі змобілізовані: старі і малі. Остались каліки і безсильні старики.
Німецькі солдати оповідають, що на Донці німці копають сильні окопи і укріплюються і там буде стабілізація фронту. Наступати зате будуть на Кавказі. Вони підготовляють до газової війни, вправляють в протигазах і перебувають теоретичні протигазові курси. Солдати тішаться, що війні скоро «капут», бо Гітлер дав наказ начати газову війну.
Дуже бідкаються, що англійці здорово бомблять Німеччину. Кажуть, що Берлін, Гамбург, Ляйпціг цілком знищені. Часто приходять до них телеграми і повідомлення, що рідню чи родичів повбивали бомби.
Оповідають також, що в Польщі йде партизанка.
Цікаву вістку довелось мені чути, що на Заході (в Західній Україні) ділять землю, але не німці, тільки «наші». Звідки ця вістка, не знаю. Але напевно не з моїх джерел.
Вістки з подій на Волині находять дуже сильний відгук і питаються люди, чи скоро ми це саме почнем.
Тим більше, що німці чимраз сильніше прикручують. Вже заборонили в млинах молоти і ячмінь. Молоти можна тільки кукурудзу і просо і тільки таку муку будуть видавати на трудодні. По містах просяний хліб від самого початку зими.
Сильні загострення є в руху населення. На кожній хаті в селі і місті висить картка з вичисленням, кількох мужчин, жінок і дітей. Чужих в хату строго заборонено пускати. Спеціально великі загострення є в Перещепинському і Павлоградському р-нах. Часто місцева поліція ходить і перевіряє, чи хто чужий в кого не ночує і не є зареєстрований на нічліг в сільуправі. Крім того, люди самі бояться приймати незнакомих в хату.
Змінити місце проживання не можна; з одного колгоспу чи села перенестись в друге прямо неможливо. Одним словом — кріпацтво.
В Синельниківському р-ні вже видали особисті довідки, в місті і по селах всі їх мусять мати.
Кіньми їздити без спеціяльного дозволу не можна, інакше комендант або ляндвірт забирає собі коні...
На поїздах рух не втихає. Ідуть ешелони, наладовані танками, гарматами і боєприпасами. Відбудовують залізницю Новомосковськ — Конград — Харків. Построено вже від Новомосковська до Губинихи (20 км).
Більшовицької пропаганди зараз не чути. Скидали тільки летючки з літаків зі змістом, що червоні скоро будуть і населення хай не їде в Німеччину, але хто може, хай іде в партизани.
Сильнішого розголосу набирає акція ген. А. А. Власова. До нього долучуються всі бувші царські офіцери і емігранти. Стараються закладати по містах, а навіть по селах гуртки «русских людей» і вишукують уцілілих бувших офіцерів, зв'язки мають широкі і то в німецькій армії, їхня ціль, як висловився один «царський полковник», а тепер комендант німецької інтендантської частини, перед нашими людьми, це: «мобилизировать русскую армию, разогнать большевиков, а потом бить этих проклятых немцев»; «Киев, это мать городов русских» і інш. Одні з них за царя, другі проти, але йдуть разом. Часто між народом зустрічається газета «Доброволец» і «Зоря».
Ці «господа» можуть стати нашим сильним ворогом, тому треба сильнішої проти них пропаганди. Тим більше, щоб українців не заманули в ряди «Русской Освобод. Армии».
Про легальне життя зараз і не може бути мови. Церкви зачинені, бо, мовляв, треба робити. Тільки на свята відбувається відправа. Святкувати Пасху можна було тільки два дні.
Народні школи працюють дуже погано. Є два агрономічні технікуми в Новомосковському і Ігрені, але й ці німці використовують до польових робіт чи до праці в овочевих садах.
КРИВИЙ РІГ. За звітний період найбільшим лихом є вивози в Німеччину. Беруть всіх, навіть дітей 14-літніх. На Криворіжчині беруть поки що дівчат з 1922 до 1929 включно. Мають брати хлопців 14—17-літніх. У пропаганді німці заявляють: для української молоді є тільки три шляхи: Німеччина, концлагери, військо.
У Кам'янському, Криничанському, Верхнєдніпровському районах забирають хлопців і дівчат з 1922 до 1926 р. включно. При наборах на роботи до Німеччини німці масово примінюють терор і т. зв. родинну кару. За дітей карають батьків. Молодь за всяку ціну хоче залишитись дома. В розпачі роблять все, щоб тільки не поїхати. У Кривому Розі подібне: кип'ятком парили собі ноги, калічили і спеціально заражували, щоб пухли. З цих причин були випадки смерті. У Кривому Розі молодь на медичній комісії була змушена підписувати заяву, приблизно такого змісту: «Якщо я добровільно не зголошусь, так маєте право арештувати моїх батьків, а майно їх конфіскувати».
У Широківському, Криворізькому, Софіївському района V поїхало найбільше, та й ті, мабуть, дорогою втекли, бо, кажуть, що всі дома. У Кривому Розі втікало біля 20% при наборі 14. ІV. Частина втекла із станції при активній допомозі хлопців, які, погрожуючи поліції камінням, вирвали силою кількадесять дівчат. Був випадок, що хлопці заходили у вагон і силою виганяли дівчат додому. Коли б дівчата хоч трохи були відважніші, то поїздка 14. ІV була б зовсім зірвана.
На поїздку 22. ІV німці мобілізували багато поліції, так що на кожного «добровольця» було 1—2 поліцаїв. На 22. ІV з самого Кривого Рогу поїхало дуже мало, а багато поїхало з рудників. В Кривому Розі арештовано біля 300 батьків і матерів за дітей. Вони сидять у жахливих умовах.
Думаю, що коли б нами [був] виданий спеціяльний заклик не їхати, то поїздка була б зірвана.
У Кам'янському і прилеглих районах був менший опір, як на Криворіжчині.
До питання мобілізації. Ця справа найбільш актуальна у Кривому Розі і прилеглих районах. До мобілізації загал піде «добровільно», тільки мала частина рішена укриватись. Мобілізація на «добровільній» основі вже проходить. Є спеціальні заклики «добровільно вступати у частини ССів».
Як це відбувається? Прим.: до с. Гейківки Криворізького р-ну приїхали німці ніччю і наказали явитись 150 чоловікам до них. Кожному чоловікові зокрема ставили запитання: чи хочеш добровільно вступати в армію? У випадку негативної відповіді кричали, погрожуючи: то ти більшовик, ми тебе арештуєм і розстріляєм і т. д. Річ самозрозуміла, що всі чоловіки пішли «добровільно» в армію. Таких випадків є вже багато.
У Кривому Розі зараз є «Представительство Войска Донского» як агентура ген. Власова. Мобілізацію проводять поволі так, щоб організаційно опанувати. Деяких «донців» відправляють на боротьбу з повстанцями. При організації частин роблять так, щоб частини не були однородні з національного боку, а мішані. Прим.: в «Донську» армію набирають українців і руських, а в руську — донців, терців, українців і інш.
Ідеї Національної Революції просуваються між солдатів, головно українців. Є заяви, що сьогодні виступлять, якщо їх очолить політична організація. Вичувається, що наша робота ведеться самими солдатами.
У світлі вище наведених фактів видно, що рішили розбити базу революції, порозганяти молодь на всі кінці, а тим самим розірвати зв'язки. Думаю, що організацію вже сьогодні треба підготовляти організаційно до такого стану, де вся молодь буде в армії і відірвана від свого грунту, вимішана. Ми мусимо вміти в той час збоку вести політично-революційну роботу, звертаючи головну увагу на рядових солдат, а не старшин, бо тих останніх будуть підбирати німці, а вони підберуть таких, що будуть їм вірні. І ці, звичайно, більше слідковані.
Роботу треба починати усною агітацією між населенням і листівками, зміст яких повинен бути універсальний: «Долой войну. Да здравствует Национальная Революция». Листівки у більшості повинні бути на російській мові. Українські теж. Звертаючись до всіх і всім давати державну самостійність. Підкреслювати, що ми за повне національне і соціяльне визволення «русских крестьян и рабочих» від московсько-більшовицьких імперіялістів, які їх силою женуть на фронт. Досить крови і сиріт!
Нацменам німці дозволили вести культурну роботу, з якої вони дуже вдоволені.
Німецький розгул. Кривий Ріг. На руднику Новоросійське німці побили директора школи Пархоменка. На Вечірньому Куті 11. ІV. 43 в клубі 8 латишів побили 30 німців (п'янка), за бариші. Між ними була перестрілка.
З Німеччини вернула одна дівчина з обпареним лицем і без пальців. Причина: дівчина не сподобалася німкені.
На Вечірньому Куті поліцаї мали зловити якогось чоловіка, що робив замітки на карті, де розташовані німецькі казарми. Дорогою до поліції цього чоловіка важко побито.
У селі Ганівці Петрівського р-ну у тваринницькому радгоспі німцем комендантом і переводчиком систематично переводиться побиття населення. Декілька фактів: цей же комендант вибив око гр. Бабенку Кирилу. За яку-небудь провину ставить робітників в ряд на струнко і б'є. Одному робітникові і двом дівчатам поламав руки. Б'є кожного прохожого, хто йому не кланяється, при побиттю завжди тримає револьвер напоготові. Коли їде цей командант, люди всі тікають.
На «Дзержинке» (Кривий Ріг) гестапо розстріляло одного робітника за те, що він в час п'янки нехотячи попередив деяких робітників про їх арешт і свою співпрацю з гестапом.
В Кривому Розі одна жінка отруїлась через те, що німці зграбували їй всю одежу, її чоловік був партійний.
Вечірньокутський районшеф (Кривий Ріг) приказав всім установам зняти портрети Петлюри і Коновальця. На запитання, кого повісити, відповідав: гетьмана Скоропадського.
Червоний Шахтар (Кривий Ріг), німець Гольц б'є робітників за те, що ті низенько не кланяються.
На ст. Нікополь-Ковельськ німці забрали корови тим селянам, діти яких втікають від вивозу в Німеччину.
У Широківському та інш. районах брали на роботи «комуністів» менше 45 років та молодь, «комсомольців» 17— 30 рр.
В селі Олександрівці (Широківський р-н) поліцаї важко побили сторожа Ступака за те, що той заспав в час сторожі. Через кілька тижнів цей Ступак повісився, бо вже не був здібний до праці.
Німці насилують українських жінок. Один гебком (точно не подано через те, щоб не пошкодити цій дівчині) намагався знасилувати свою уборщицю. Коли ця не далася — загрозив, що скаже відправити її в Німеччину. Дівчина відмовила. Це [не ] одинокий випадок. Випадки насильства останньо бувають дуже частими. У Софіївському р-ні німці оголосили, що українці можуть орендувати землю з розрахунком 52 крб. за гектар. Але платня не грішми, а продуктами.
Є розпорядження про те, що інтелігенція має право на 0,15 га землі під засів, але землі цієї не дають.
По деяких колгоспах команданти оголосили, що корови не є власністю селян, а держави.
Є таємні відомості, що німці навмисно не дають можливості завозити для населення сіль.
Б'ють за спізнення на роботу робітників.
Українських поліцистів під предлогом на курси вивозять у невідомому напрямку.
У Кривій Балці (Широківський р-н) по доносу старости були побиті 4 колгоспники, з них Плосконіс Іван був віднесений на руках додому.
В с. Подове був побитий конюх Власенко за те, що не вклонився коменданту.
В с. Пологи був побитий рахівник колгоспу Свинаренко Л.
У міськуправі (Кривий Ріг) відбувся суд над соцьким Тимком і десяцьким Шоланом за те, що ті не записували всіх дівчат на роботи до Німеччини. Засудили по 5 років каторжної праці. Головував секретар міськуправи Маріненко і домагався кари смерти. Комісар з цим не погодився.
Церквам не дозволяють правити Сл. Божої у свята, які припадають у будні. На рудниках (Кривий Ріг) закрили всі драмколективи. З театру ім. Котляревського зробили майже бардак. Приймають тільки тих дівчат (як правило), які віддаються німцям. Директор театру німець; його помічники теж німці. Театральне життя у повному занепаді.
Школи (народні) закрили у більшості всюди. Агрошколу у Криничках розігнали. Агрошколи на Криворіжчині і Нікопільщині загнали в радгоспи на роботи. У Кривому Розі приготували три тюрми на 5000 людей, мабуть, для тих, що будуть втікати від мобілізації.
Арешти й розстріли людей дальше відбуваються.
У Криворізькій військовій тюрмі сидить більше сотні українських солдатів і старшин. Німців теж більше сотні.
КАМ'ЯНСЬКЕ. За звітний період найбільшим лихом є вивози молоді на чужину. До цього часу до Німеччини брали не всіх, але їхало навіть зі зловлених туди дуже мало. В Криничанському р-ні з визначених 869 чол. лише 277 поїхало. Сім'ї, діти яких утікали, німці жорстоко переслідують. В Солонянському районі в с. Ново-Покровка і Тов. Труд втікачів, яких зловили, повбивали, а дома забирали всю худобу. Характерне те, що в багатьох випадках брутального поводження поліцаїв з населенням головну ролю грали поліцаї з евакуйованих теренів під час наступу більшовиків. До Німеччини вивозили також і комуністів. Вивози комуністів пройшли по всім Верхнєдніпровськім гебіті. Німеччини бояться, як чорта. На ст. Верховцево будували головний матеріальний склад. З кожного громгоспу Криничанського району треба було послати декілька молодих хлопців. Всі подумали, що хлопців беруть до Німеччини, і ніхто не поїхав до праці. Гебітскомісар прислав список цих людей до Р/У з накладеним штрафом по 50 крб. за кожний прогул. Ніхто не їхав. Штраф підвищили до 200 крб. — результат однаковий. Таким чином штрафи дійшли до 400 крб. за день і назбиралась величезна сума 6—7 тис. крб. на душу. Таких штрафів стягти не могли. 1 поліція одержала наказ арештувати 46 людей та відправити до Німеччини. Примушують також сплатити штрафи.
В розпачі роблять все, щоб тільки не поїхати. У Криничках три дівчини натерли собі руки кавстичною содою. Від т­го пішла сильна реакція. Спочатку були заборонили їх лікувати, але за добру платню лікувати взялись німці. Дівчатам весь час вони твердять, що по виздоровленню їх повісять. Одна дівчина з розпачу втекла з лікарні і її довго не могли найти. Дівчата лежать в лікарні ще й тепер. В с. Романково були випадки, що відрубували собі пальці, заражали себе коростою. Дійшло до того, що в Кам'янському, на вул. Комсомольській, 18 квітня отруїлась одна дівчина. Поголовна мобілізація молоді (1922—1926) кинула в ще гірше положення. Вся молодь різко настроєна проти німців, і всі хотіли б утікати, коли б не чіпали батьків. В Верхнєдніпровськім р. (22. ІV.) вивезено молодь. Багато повтікало або не з'явилось на комісію.
Молодь забирають тоді, коли робочих рук потрібно, аж кричить, для сільського господарства. Так, лише для радгоспів Криничанського району потребується 230 чоловік. При цьому треба зазначити, що безробітних у районі нема. Взагалі у сільському господарстві помічається занепад. В селян ще маються запаси збіжжя, а до того ще щомісяця одержують пайок 3—5 кг хліба. Переселенці з Зах. частини України забезпечені гірше. Так, переселенці з Житомирщини, що знаходяться у Солонянському районі (150 сімей), опинились у тяжкому матеріяльному положенні. Місцеві селяни їм допомагають. Погані діла у інвалідів II категорії. У Криничанському районі комітет Самодопомоги має наказ від С/г відділу інвалідам другої категорії і престарілим не давати ні пайка, ні грошей допомоги, примушують працювати. Серед селян щораз ширше і глибше вкорінюється ідея Укр. Самост. Соб. Держави. В цьому допомагають у великій мірі листівки.
В промисловості ніяких особливих змін. Таке ж саме положення міста, як і села, щодо вивозу людей до Німеччини. Правда, за заводами, нпр., оставили по кілька десятків молоді з тих, що підлягають мобілізації.
Церковне життя не виходить за старі рамки — автокефальна і слов'янська церкви: між ними гризня; по селах існують різні секти. Останньо встановили сліжку за роботою сект. Один крайсляндвірт — поляк висловився про це так: «Дивитися, що там ті сволочі роблять». Недавно (Криничанський р-н) була заборона правити службу Божу в свята, що припадають в будень. Дозволяють лише при одобренні комісара правити вночі, як, напр., Страсті Господні. Священики незадоволені, надходять скарги, що церква має такі обмежені права.
Культурне життя свідомо гальмується з боку німців. Школи є лише чотирикласні, але з них добра половина не працює — брак отопления, шкільних приладь і т. п. Та й відвідування шкіл, які працюють, незадовільне. В Криничанському р-ні відвідування складає 76%. Клуби по селах позакривано. Бібліотек немає.
Поліція складається здебільшого з людей аполітичних, бандитів (про це записано в документах). Так, навіть сам нач. криничанської поліції поліцаїв називає бандитами. Поліція незадоволена з німців, обов'язки свої виконують «стук-грюк, аби з рук», і часто багатьом поліцаям доводиться сидіти в «холодній за недисциплінованість». Найактивніша діяльність поліції проявляється тоді, коли поліцаї втікають. В Криничках утік один шуцман, якого побили і опісля посадили в «холодну». Там же ката Рачка заарештувала жандармерія «за перевиконання службових обов'язків», не дивлячись, що він викрив партизанів, був ранений при цьому та двічі премійований. Його з 3-ма іншими поліцаями роззброїли і направили до Німеччини, але всі вони вискочили з вікна вагонів і повтікали.
УМАНЩИНА. Умань на 15 березня начисляв кругло 20 тис. населення (в тім числі 3 тис. евакуйованих із східних областей). До війни було тут 48 тис. нас[елення]. Українці становлять тут 96% населення міста, решта москалі, поляки, цивільні німці — і незначна кількість інших. Жидів немає, за винятком кільканадцятьох «незамінних фахівців», яких німці використовують для особистих послуг як кравців, шевців, голярів і інш. За час перебування німців в Умані знищено до 12 тис. жидів.
Велика кількість (60%) жидів, наявність великої кількості війська в Умані до війни та обсадження командних посад жидами й москалями мали великий вплив на формування і стан національної свідомості.
По приході німців майже всюди і всі говорили українською мовою, навіть неукраїнці говорили по-українськи. Ворожа німецька політика на Україні та вживання перекладачами при німцях московської мови вплинули на послаблення зовнішніх ознак української стихії в Умані. Зараз на вулицях, установах і підприємствах розмовляють майже російською або мішаною мовою. Навіть учителі-українці поза лекціями в школі розмовляють поганенькою російською мовою. Однак вони цього не роблять принципово чи цілево. «Звикли», мовляв, до цієї мови. Деякі кажуть, що «російська мова культурніша від української», однак всі вони почуваються українцями.
Освітня справа. Жодних культурно-освітніх установ в Умані і по селах немає. З початком нім. влади, по деяких селах народ самочинно заснував «Просвіти». Однак їх скоро закрито. Бажання не одного з інтелігенції було бачити «Просвіту» в Умані, однак практично до її зорганізовання не взялися.
В жовтні минулого року почали працювати початкові школи в Умані і окрузі. За наказом гебітскомісара закрито, а працюють лише до 3-го класу. Сільськогосподарський інститут (тепер с/г школа) по однорічнім існуванні перестав працювати. Два технікуми: фармац. і механ.— перестали працювати, бо студенти «добровільно» поїхали на роботи до Німеччини. Місцева газета «Уманський голос» подає готові статті з ДНВ з Рівного. Редактором видавництва є москаль-фольксдойч. Редакція підлягає стислій контролі гебітскомісара.
З культурних установ в Умані є театр, кіно, музей і міська бібліотека. Артистів українців замінено артистами москалями з «київського театру». Ставлять всякі п'єси, лише не українські. В кіно висвітлюють лише нім. пропагандистські фільми. Свідок неволі українського народу — парк Софіївка являвся парком Культури і Отдиха для більшовицької буржуазії, а тепер служить прибіжищем німців, де ці західні «культуртрегери» розносять поміж несвідомим укр. жіноцтвом свої «культхвороби».
Адміністрація. З приходом нім. влади адміністрація всіх урядів була в руках українців. Тепер вищі пости, як директорів, завідуючих, голів, замінено німцями, фольксдойчами і москалями. Передбачуються дальші зміни.
Економічне життя. Умань не промислове. Є тут невеликий завод виробів з металю, пивзавод, спиртзавод, ковбасня, млин, трикотажна фабрика, дві олійні і ще деякі менші. Все це невеликі заводи, їхня продукція іде тільки для німців. З торговельних підприємств є в Умані «Міське Споживче Товариство» і «Спілка Кооп. Закладів». Функції їхні дуже обмежені, на них тяжить важка німецька рука. Споживче Товариство обмежується виключно видачею хліба, а іноді сірників і солі. Інших продуктів нема. Спілка Кооп. Закладів мала деякі товари, однак німці забрали до своїх магазинів. Базари значно багатші на продукти і товари, однак все дуже дорого. 1 пуд муки ячм. коштує 1500 крб., 1 пуд картоплі 200 крб., боханець хліба 120—130 крб., 1 літр молока 70—80 крб., 1 ст, цукру 80—100 крб., ст. солі 70—80 крб., коробка сірників — 20—30 крб., костюм муж. 30—35 тис., чоботи 20—25 тис., кусок мила 400—500 крб.
Постачання населення продуктами: для дорослих 200 гр., а для дітей по 100 гр. пшоняного хліба і по 50 гр. пшона, а деколи солі і сірників. Спекуляція процвітає. Найбільше спекулюють німці. Продавати на базарі можна лише ті продукти, які не підлягають здачі. Поліція базари розганяє, а продукти конфіскує.
Селянство. По селах невдоволення. На це впливає німецька грабіжницька політика, яку селяни відчувають в незакритій формі. Закон про новий земельний лад вважають новим німецьким обманом. До нього ставляться з насмішкою, мовляв: «це все єрунда». «Дають нам гектари, але палицею по спині». Громадські господарства поділено на гуртки (10 дворів на гурток). Кожний гурток відповідає за виконання праці. Сіють по гурткам, а збирати будуть разом. До сільських старост прикріплені т. зв. «команданти», які слідять за роботою в господарстві. Розвагою їхньою в «нуднім» українськім селі є бити людей, навіть без жодної причини (Кочубїївка, Паланка, Городецьке, Кочержинці, Аполянка). В с. Кочубіївці одну дівчину побито до крови.
За працю в громгоспі селяни одержують від 5—8 кг ячмінної муки на місяць. Гонять на примусові роботи на кар'єри і на аеродром, за що платять по 10 крб. денно. В заготівку мусять здавати: від корови не менше, як 3 літри молока, по 70— 100 штук яєць від двора, без огляду на це, чи хто має кури, чи ні.
На селі настрій краще, чим у місті. Селяни не тільки огірчені на своїх «визволителів», вони їх ненавидять. Всі вони пограбовані й животіють на мізерних пайках. Село зубожіло до крайності. Вивіз до Німеччини, всякі здачі, побої, знущання, арешти безневинних людей доводять людей до розпачі. На селі панує думка: краще совіти, чим німці, але з другого боку, жодних симпатій до совітів немає і повороту совітів селяни бояться. Є між селянами приховані комуністи (партійні, активісти, голови колгоспів і т. д.), які ведуть обережно свою агітацію. Не рідко по селах стрічаються дуже свідомі одиниці (петлюрівці, члени СВУ, бувші повстанці 1920 р.). Загал населення по селах не вірить вже ні большевикам, ні німцям. Ідея Самостійної Української держави почала набирати зрозуміння і ширитися поміж селянством. Треба лише відшукати і виховувати та вишколювати провідний актив, щоби вони були провідниками і пропагандистами свойого окружения.
Інтелігенція. Свідомішу, ідейну і кращу під політичним оглядом інтелігенцію вивезли більшовики, під замітом приналежності до СВУ і за націоналізм. Ця інтелігенція, яка залишилась, за малими винятками, пасивна, зневірена і до якоїсь національної роботи не має зараз бажання. Є ідейні одиниці, одначе дуже мало. Матеріальний стан інтелігенції нужденне безвихідний. Працюють не по своїм фахам. Зарплата від 250—800 крб. Нерідко можна побачити учительку з вищою освітою конюхом в діточому будинку, чи уборщицею при німцях, або при аеродромі при ношенню каміння. Німці кажуть: «Нема української ітелігенції, є лише робоча сила». Багато молодої інтелігенції поїхало «по своїй спеціальності» до Райху.
Робітників в Умані мало, так що робітництво тут не творить окремої верстви. Національне свідомих робітників є небагато, більшість змосковщена, орієнтації більшовицької. На це впливає їхній матеріально-нужденний стан, який робітники переживають.
Зараз в цілім уманськім гебіті відбуваються набори до Німеччини. Є план набрати 6 тис. людей. День і ніч відбуваються облави. Народ не хоче їхати й утікає. Забирають жінок з маленькими дітьми, на роботу на аеродром, при тім сильно знущаються. Попередній набір не вдався. В Христинівському р-ні було в плані взяти 807 чоловік — взято 230 чоловік, а Маньківському 100 чол. — взято 50. За це СД розстріляло урядовця арбайтсамту Горбаня. 10 березня СД перевело масові арештування комуністів-партійців, комсомольців та активістів. Арештовано до 500 чол. Кількох, до 10—15 чол., звільнили, решту розстріляли. Є тут лагер військовополонених, який начисляє понад 5 тис. людей, яких більше як половина померла від тифу минулої осені. Життєві умови жахливі. Масова смертність панує дальше. Кормлять вареним пшоном. Гонять на тяжкі роботи.
Поліція в Умані складається зі всяких елементів. Є тут москалі, фольксдойчі, комуністи, білогвардійці, чесних українців дуже мало. В цій українській поліції українського нічого немає. Являються вони німецькими слугами і попихачами. Були нерідкі випадки, де німецькі вояки били цих «українських» поліцаїв. В Умані створено т. зв. «Украініше Пост». Складаються вони зі синів розкуркулених і засланих. Переходять німецьку муштру. Мають гвинтівки і роблять службу на аеродромі та коло казармів. Посилають їх тоже на облави людей.
Фольксдойчерів в Умані є до 250 чол. Складаються вони із всякої інтернаціональної сволоти: німців, поляків, москалів і українців. Під моральним оглядом — це люди низькі і всяке суспільне шумовиння: бувші сов. донощики, хабарники, проститутки і всяка босячня, яка й тепер займається різними нечистими справами. Політичний керівник при Гебітскомісарі робить з ними часті сходини. На одних таких сходинах він сказав таке: «Ми знаємо, що українці дишуть на нас ненавистю і гострять проти нас ножі. Але ви, фольксдойчі, мусите бути з'єднані, сильні і готові кожної хвилини стати на оборону нашої батьківщини». З мужчинами переводять військову муштру (40 чол.). Всіх їх мають переслати до одного квартала міста.
Через Умань переїжджає велика сила військових транспортів. В місті тоже стоїть багато війська.
В районі Христинівка партизани зірвали залізничні рейки, але за це німці розстріляли багато заложників селян. В Шполі повісили 16 чоловіків зі «Шуцбаталіону» за націоналізм. В Умані розстріляли одну жінку артистку за тризубець. В р-ні Гайсин стоять «добровольці кубанці», яких німці використовують у боротьбі з партизанкою. В с. Комарівці ці «кубанці» зарубали шаблями кількох людей.
Між вояками німецької армії зустрічається деморалізація, як: дезертирство, непослух. Між вояками австрійцями та німцями панує велика ворожнеча, приходить не раз до бійки. Вояки-австрійці говорять: «Чому ви, українці, поспускали голови й мовчите, чому не б'єте тих «прусаків» (називають німців «прусаками»), ми ще будемо по шию купатися в їхній крові. Птлер-кровопійця посилає нас на смерть, це другий Сталін, однак вони програють» і т. інш. До Уманя вертають вивезені на роботи в Німеччину хворі і помирають. Ці, що є у Німеччині, пишуть, що їм біда, не мають що їсти, тяжка праця, до міста їх не пускають, лише під конвоєм, що мусять ховатися від англійських бомб. Пишуть, що багато наших робітників погинуло від бомб, маса робітників-українців мре, дуже багато хворіють на легені. Відношення німців до укр. робітників таке, як до худоби, називають їх большевиками. На грудях носять латку з написом ОСТ.
Вістку про творення якогось «українського комітету» у Харкові населення прийняло як новий німецький обман. Запитують, чому цей «комітет» твориться в Харкові, а не в Києві, чи це є національний комітет, чи німецький.
В Умані одного, що втікав перед вербовкою, підстрелили, в Ладижинці вбили.
В Христинівку приїхала одна жінка з Німеччини і оповідає: з Німеччини наїхав транспорт хворих понад 2000 чоловік, до Варшави їх приїхало лише ок. 100 чол., решта по дорозі вимерла. На більших станціях стояли дві-три неділі заперті у вагонах у парках. Ця жінка побоялась вже дальше їхати транспортом, тому з Варшави прийшла до Христинівки пішки.
ВІСТКИ З ГАЙВОРОНЩИНИ. На Гайворонщині зараз сподіваються нового набору в Німеччину. Гайворонський гебітскомісар видав наказ, який розліплений по всіх селах, що за убій худоби чи рогатої худоби винні будуть покарані смертю через прилюдне повішення.
Звіт в справі партизанщини в Гайворонщині. Партизани в кількості 5 тисяч були організовані в околиці Орла і в брянських лісах. Це добровольчі частини сов. регулярної армії. Складалися вони із 7 груп. Найбільша з них під назвою «Смерть фашизма» нараховувала понад 500 чол. За національним складом це переважно руські, були і жиди, але ці займались господарською частиною. Долучувались до них місцеві комуністи-українці. Озброєння цієї частини, що перебралась в Гайворонщину (около 1500 чол.) — 10 скорострілів, 7 мінометів, а кожний має пістоль і кілька гранат. Всі на конях. Мали радіовисильну і прийомну станцію. Крім цього, мали зв'язок з ними три літаки, доставляли їм харчі, ліки і т, п., а забирали ранених. Причалювали на знак розпалюваних чо­тирьох огнищ. Завданням їх було пробратися якмога найнезамітніше і без галасу [через ] стару сов. польську границю і тут щойно почати діяти — нищити всі сполучення. В лютому перейшли Дніпро коло Черкас в кількості 3 тис. Було також 60 жінок. В околицях Кіровограда і Кривого Рога при переході залізної дороги були розколені німецькими ешелонами і одна часть вповні знищена. Решта подалась лісами дальше. Коло Гайворона і Новоархангельська появились в четвер 11.3.43. Постав був такий переполох, що були евакуйовані на кілька днів всі установи Гайворонського р-ну до Гайворона, а в Гайвороні спаковані були на поготівлі всі німці з гебітскомісаром і фольксдойчами включно. Були викликані військові з Уманя, Первомайська, гренцшуци й вся допоміжна укр. поліція з цілого Гайворонського гебіту та допоміжна укр. погран. поліція з Вознесенська. Коло Станіславчика дали їм бій, який тривав 48 годин. Було вбитих коло 100 партизан — були вбиті і серед німців. Решта партизан розбіглися. Населення не зачіпали. По радгоспах та колгоспах забирали муку, сіль, мед, сало, коней — лишали своїх негодних.
МАКСИМ

МИКОЛАЇВ. В час більшовицького наступу на Сході віджили симпатії до більшовиків серед міського населення. Сільське населення було затривожене можливістю повороту червоних і в своїй масі цього повороту не бажало. Комуністи пожвавили в той час свою роботу. Це мало місце передовсім у мішаних під оглядом національним районах. В с. Горпане
Приволянського р-ну бувший голова колгоспу комуніст знищив с/г машини. В Новому Бузі комуністи знищили в березні сівалки, які виїхали в поле до праці. В болгарських та молдаванських селах ішла гостра протинімецька пропаганда з накликуванням до чинних виступів проти німців.
Втікаючі з фронту румунські солдати обкрадали українських селян. Зловлені на крадіжці справдувались тим, що голодні і хочуть їсти. «Я вкрав одну курку, бо іду з-під Сталінграда голодний. Коли німці беруть у вас по 100 штук, мовчите, а до мене чіпляєтесь за одну».
Поведінка німців з населенням дуже брутальна. В управі району Ново-Воронцовка місцевий німець, переводчик ляндвірта, не пропустить ні одної людини, не вдаривши. Ще гірше веде себе командант поліції. Він мусить побити кожного дня бодай двох-трьох селян. В с. Ново-Петрівка Велико-Олександрівського р-ну окружний командант бив усіх селян за те, що застав їх не в колгоспі, але на роботі в домашньому хазяйстві. В Давидовім Броді учасниковий командант казав дівчині зняти тризуба, а коли вона не хотіла, вдарив по лиці і зірвав його власними руками.
В цілій області наказали німці перевести реєстрацію учителів і національно-активний елемент для вивозу в Німеччину. В Ново-Бузькій окрузі вже почалась відправка учителів у Німеччину. В цілій області не працює ні одна українська школа. Такий стан триває вже 5 місяців. Зимою подавали німці як причину закриття шкіл брак топлива, дарма, що багато сіл забезпечило школи топливом. Серед населення закриття шкіл викликало величезне обурення.
Театри дуже підупали. Дозволяється ставити тільки побутові п'єси.
Село ограблене основне з харчових продуктів, птиці і худоби. Птицю забрали осінню майже всю, а тепер наложили по 270 яєць з двору контингенту. Свиней у селян майже немає, бо нема чим кормити і не вільно для власного ужитку вбивати. За убій скотини карають смертю. В окрузі Велико-Олександрівка з 10 тис. корів залишилось уже тільки 1500 штук.
Посівні роботи йдуть добре. Селяни напружують усі сили. Особливо старанно обробляють присадибні участки. Озимина погана. 50% загинуло від морозів. Посіяно було наполовину менше, як у попередні роки. Вся надія на ярові культури. Всі роботи переводяться тягловою силою коней, волів і корів. Радгоспи сіють дуже погано через брак пального матеріалу, а живої тяглової сили в них немає. Радгоспи не виконують навіть 50% плану.
Міське населення живе у важких матеріальних умовах. Базари розігнані і заборонені. Ціни на нелегальних базарах дуже високі, 1 кг хліба — 160 крб., 1 кг пшона — 120 крб., 1 літр олії — 1000 крб., 1 кг риби — 80 крб., 1 кг картоплі — 50 крб., пуд кукурудзи — 700 крб., 1 кг сала — 1200 крб., 1 кг цукру — 25 000 крб. Міське населення мандрує по селах і вимінює останню одежу.
Свідомих українців усувають з праці і замінюють фольксдойчами, руськими або безхарактерним українським елементом. У Миколаєві урядовою мовою поруч української є російська.
Лікарні працюють, але ліків немає ніяких. Тому і про лікування не може бути мови.
При міській управі існує Допомоговий Комітет, але він не чинний і не дає нікому ніякої допомоги.
В Миколаєві працює 4 церкви, з чого 3 автономні і автокефальна. Священики автономних церков неукраїнці і дуже ворожо настроєні до автокефальної церкви та українських священиків. Молитися ходять тільки старші люди, молодь заглядає в церкву тільки з цікавості.
Т. зв. Українська Допоміжна Поліція по національному складі неукраїнська і займається тільки грабіжництвом.
Робітництво в більшості українське. У Миколаєві 75% робітників — українців, в Херсоні — 90%. Робітництво Миколаєва сконцентроване в своїй більшості в двох суднобудівних заводах. Всі робітники настроєні вороже до німців і не вірять в те, щоб німцям прийшлось довше побувати на Україні. Більшовикам симпатизує невелика частина і то переважно чужонаціонального робітництва. Українська націоналістична думка поширюється серед робітників дуже бистро.
Німецька пропаганда серед робітників захвалює Леніна і НЕП та осуджує Сталіна й його жидівську кліку. Німці обіцяють, що створять такі умовини, які були за Леніна і НЕПу. Німецький режим на заводах дещо злагіднів, кількість побоїв зменшилась.
Деяку діяльність виявляє білогвардійщина. Поширюють берлін. газету «Зоря».
КІРОВОГРАД. Більшовицька партизанка. В третій декаді лютого 43 появились в Кіровоградській області більшовицькі партизани. Вони почали свою акцію в районах Новогеоргіївськ і Чигирин. Загін в силі 2—3 тисяч чоловік перейшов малими групами Дніпро по льоду біля Градижська і Вужина, частина ж перейшла біля Черкас. Партизани ці були організовані в околиці Орла і в брянських лісах з добровольців
Червоної Армії. Загін поділявся на менших 7 груп, які мали свої назви: «Смерть фашизму», «Група Хмеля», «Група Кірова», «Група Хрущова» і т. п. Завдання загону було — получившись з місцевою комуністичною сіткою та з місцевими партизанами, робити диверсію в тилу відступаючої армії. В національному відношенні загін головним чином складався з москалів і жидів, а далі з нацменів, серед яких був дуже малий відсоток українців. Жінки виконували службу медсестер, розвідчиць і зв'язкових, а також брали участь в боях.
Групою, яка перейшла Кіровоградську область, керував штаб під командою капітана. В штабі був політрук. Зв'язок з червоною армією утримували партизани при помочі літаків і радіо.
Узброєний загін був в автоматичну зброю, міномети, гранати, легкі танки. Зброї і амуніції було в партизан подостатком. Просувались партизани верховими кіньми, підводами, автомашинами. Достава зброї, людей, медикаментів, відтранспортування хворих і ранених відбувалися за допомогою літаків. Люди одіті були в совітську або німецьку форму, бували і в цивільній одежі. По дорозі форму часто міняли, забираючи у німців мундири та в населення одежу.
Загін просунувся приблизно таким шляхом: Градижан, Ст. і Н. Липово, В. і М. Андрусівка, Вершиці, Анич, Вдовичий Хутір, Матвіївка, Мельники, Гута.
5 березня почали німці артилерійський обстріл загону з Кам'янки, а потім з Грушівки. Тоді група повернулась назад по шляху — Мельники, Головківка, Матвіївка, Анич, Вищі Верещаки. З Вищих Верещаків пішли на Нижчі Верещаки і коло соспільського переїзду перейшли шлях Бобринське — Знам'янка та пішли далі на Смельгород, Миколаївку, Розумівку, Кримки. В Кримках заманили в засідку і знищили 18 німців. З Кримок пішли на Ясеноватку, Хойнівку, Панчево. Коло Котовська відбувся бій, в якому по стороні німців брали участь жандарми і шуцмани. Звідтіля подався загін на Микола-Пашрило (Хмелівський р-н), Ерделівку, а далі через р-ни Ново-Архангельський, Тимківський, Підвисоцький та Голованівський ліс. В окрузі Гайворон був 48-годинний бій, в якому впало ок. 100 партизан, а решта групи розбіглась. Недобитки зійшлись в лісовій околиці Олександрівської округи.
Партизани ліквідували нещадно німців, шкідливих шуцманів, старостів, донощиків. Населенню не наносили шкоди. В колгоспах і радгоспах брали коні, скот, підводи, харчі, в німецьких вислужників забирали майно. У цивільного населення міняли свою гіршу одежу на кращу. Звільняли полонених та пропонували цивільному населенню іти в партизани. Одначе цивільних пішло в партизани дуже мало. Просовувались партизани лісами, затримувались на постій в селах, інколи і на кілька днів. Боїв виминали, приймали бої тільки з конечності. В атаку йшли з окликами «За Сталіна, за родіну». В розвідочній роботі використовували німецьку форму й німецьку мову.
Німці, залякані партизанською акцією, змобілізували всі свої сили — своє військо, мадярів, О. Т. (будівельна органі­зація «Тодт».— В. С.), жандармерію, Гренцшуц, румунів, шуцманів, залізничників і фольксдойчів. Всі німці скупчувались в окружних містах. Боротьбою з невеликими відділами партизан керувала звичайно жандармерія, намагаючись зіпхнути їх з свойого терену [до ] іншої округи. В Гайворонській окрузі оборонною акцією керувало військо, стягнувши сили з Умані, Вознесенська і Первомайська. Подібно було і в округах Олександрія та Олександрівка. Тут німці, зорієнтувавшись про сили партизан, приготовили ширшу протиакцію. Скріпили застави по залізничному шляху Фастів — Дніпропетровськ, стягнули жандармерію і військові частини. Сили партизан на цьому терені поповнювались недобитками відділів, розгромлених на іншому терені, та парашутистами.
У боротьбі з партизанами німці приймали бій тільки у відкритому терені, в ліс боялись іти. Оточуючи ліс, в якому були партизани, стріляли по лісу з гвинтівок, кулеметів, мінометів та гармат. Літаки сіяли по лісу бомбами.
Зловлених партизан розстрілювали або вішали. Гебітскомісари видали до цивільного населення звернення, в якому за поміч партизанам погрожували карою смерти і знищенням майна. В гебіті Олександрівка мусив бути на кожних дверях список мешканців. Чужу людину треба було голосити до двох годин. В час акції партизан поліційна година починалась з 6 год. вечора.
В Гайворонській окрузі огорнула німців паніка до тої міри, що вони зарядили евакуацію. З Голованівського р-ну евакуювалась вже була с/г командатура, районна управа, поліція. В других районах округи сиділи вже спаковані всі німці та місцеві урядовці. Вузьторівка (вузькоколійка.— В. С.) на шляху Синюха — Гайворон перестала працювати.
Населення прийняло появу партизан прихильно. Прихильність цю викликали своєю політикою німці. Місцева комуністична організація віджила і почала пожвавлену пропаганду. Поширювалось тоді масу вісток — більшовики кинули десант в силі 15 тисяч чоловік з танками й гарматами. Знаменка зайнята, Кіровоград зайнятий, більшовицький фронт уже на віддалі 40 км, німці втікають і т. п. Населення, вірячи пропагандивним новинам, почало ворушитись. В Голованівському цивільне населення кинулось грабувати німецькі установи. Серед людей, зорієнтованих на ОУН, поширилась самочинно вістка, що діє не більшовицька, а національна партизанка. Населення, раде тому, що діє партизанка і німців б'ють, затримало у відношенні до партизан пасивне ставлення. В партизанські загони йшло дуже мало людей, були випадки, що звільнені з лагерів полонені повертались на місце і зголошувались у німців.
В селі Матвіївка Чигиринського р-ну вбили партизани старосту любомирської сільуправи Веду та і одного шуцмана. В селі Анич взяли до коней упряж і сани, в Миколаївці вбили 7 шуцманів, в лісництві біля Білаївки звільнили около 100 полонених. Біля Кримок в лісу при шляху на Ясеноватку вбили партизани 18 німців, викликавши їх підступно по телефону ніби для помочі німцям. В районі Ново-Георгіївськ вбили шефа району, свідомого українця Шевченка. В околиці Панчева Новомиргородського р-ну вбили гебітскомісара Гібця, його заступника Гінца і переводчика. В Капітанівці Золотопільського р-ну вбили ляндвірта, в Бірзулево вбили двох ляндвіртів і переводчика.
Німці, охолонувши в переляку, почали жорстокі розправи
3 цивільним населенням. В р-ні Ново-Георгіївськ розстріляли ок. 300 людей в нічому не винних, часто свідомих українців, серед яких були селяни, учителі, агрономи. Крім цього, повішено під церквою в Ново-Георгіївську дня 8 березня 8 чол., а 20 березня 5 чоловік. Репресійною акцією керував начальник жандармерії гебіту Олександрія. В селі Івангород за те, що хтось підрізав 4 телефонні столби, розстріляли німці
4 чоловік, а саме — студентів технікума Ключника, Колісника і Мельника та старосту будинку «Просвіта» Бондара Сергія. Похорон мав маніфестаційний характер і було на ньому багато людей з довколишніх сіл. В районі Хмельове розстрілювали всіх зловлених без документів.
Під кінець березня розгромили німці всі групи партизан. Недобитки партизанських груп розбіглися і потворили малі гуртки по 3—6 чол., які животіють далі. Під теперішню пору вони стали тягарем для населення, в якого граблять одежу, взуття, харчі. Тому і ставиться до них населення вороже. Були випадки до доносів і видавання партизан в руки поліції. Німці за всяку ціну хочуть повністю зліквідувати партизан, тому в Холодноярському і Чорному лісі ведуть дальше акцію. Вони посилають туди відділи поліції і жандармів під видом дроворубів, лісників — донощиків, організують засідки тощо. Вермахт вислав сюди свойого агента Горліс-Горського; в місті Олександрівці стаціонують відділи козаків.
Загальне положення. В терені. Посівна кампанія пройшла успішно. Озимі посіви слабі, бо була суха весна, весняні посіви переведено вповні. Відчувається недостача хліба і жирів, народ харчується борщем, картоплею, мамалигою. Спекулянти і ті, що при владі, живуть добре. Ненависть до німців росте і набирає щораз більше відвертих виявів.
Більшовицька пропаганда має успіхи, тому що за нею стоїть реальна сила — Червона Армія.
Нашу пропаганду народ приймає, але турбується, що буде, як повернуть більшовики.
Глибших симпатій до більшовиків немає. Все це радше кон'юнктурні настрої. Люди часто питають, які наші взаємини з Англією та поневоленими народами. Питають, чи «Воля народам» це тільки клич, чи є в тій справі що-небудь конкретного. Серед народу зродилась і дуже широко розповсюдилась вістка, що Бандера утік в Англію.
Німці поширюють поголоски, що мельниківці і бандерівці об'єднались та пішли на службу Англії (стверджено два випадки) .
В нашій пропаганді замало спопуляризовані і розроблені клич «Воля народам і людині» та питання програмові.
Протинімецькі настрої підсилює акція стягання поставок, висилка на роботи в Німеччину та південну Україну, вербу­вання до трудової армії, а останньо примусовий набір у «визвольне військо».
До «визвольного війська» кликали спочатку добровільно, а коли ніхто не зголошувався, почали брати силою, визначуючи на райони відповідні контингенти. Наприклад, в даному районі, що має 40 тисяч мешканців, визначено 140 «добровольців», з чого явилось тільки 70 чоловік.
Для вербування в трудову армію виготовлено списки уроджених в рр. 1922—25, а декуди 1921—26. В окрузі Первомайськ створено вже трудовий лагер, що міститься у селі Піщаний Брід.
Вивози в Німеччину, мобілізація в трудову і визвольну армію заставляють людей тікати і критись. Повстає своєрідне підпілля.
В округах Новомиргород, Бобринець, Кірово, Олександрівка, Умань стаціонують козаки. Держать себе бундючно, роблять бешкети. Серед козаків протинімецькі настрої досить сильні. В склад козацьких відділів входять полонені з Дону і Кубані, терці та різні люди з усіх областей СРСР. Серед кубанців трапляються досить свідомі українці.
Дрібні вісті. В місяці березні повісили німці на станції Помічна слюсарів Малиновського і Скоробрюхова за те, що вони ніби зняли шоломи з німецьких могил. Доказів не було. В р-ні Підвисоке стоїть коло райуправління шибениця. Народ її зве гербом «Нової Європи».
В р-ні Хмельова участковий сільськогосподарський командант Тріпмахер знаний з садистичних побоїв людей. Немає майже дня, в якому б цей звір кого-небудь не побив. Дня 7.III. побив пужалном три дівчини під час праці. Він же побив колгоспника Чорного Миколу так, що цей не міг кілька днів працювати.
В с. Ярделево комендант Зуф зайняв сільськогосподарський технікум і перетворив його в свій приватний фільварок.
Всі с/г коменданти Хмелівського р-ну позанимали шкільні будинки, сади і землю та поустроювали собі великі хазяйства, на яких працює кожний день по кілька десятків людей.
Додаток до вістей з Донбасу

Помічення і думки за 1.4

по 16.5.1943.

СТАЛІНО. 15.5. Масове поширення укр. самост. літератури та летючок дало досить гарні наслідки, бо населення побачило, що мається третя сила, яка бореться проти одних і других, а це саме те, чого хоче більшість населення. Правда, ця більшість поки що не має віри в перемогу третьої сили — національної революції всіх пригноблених народів. В зв'язку з поширенням чуток про утворення комітету з представників національних організацій пригноблених народів, дехто з свідомих українців запитує, чи дійсно такий комітет створений і уважають його за конче потрібний для координації дій. У деяких місцевостях населення говорить про українські летючки, розкидані з англійських літаків; значить, англійці і американці будуть допомагати українській справі і це забезпечить перемогу нац. революції. Говорять, що англійці концентрують військо в Ірані для походу на Україну через Кавказ.
Навіть зазначають, що вони обов'язково прийдуть до Донбасу, бо тут Юз та інші англійці організували промисловість за царату. Також поширені чутки, що українські націоналісти мають вже своє представництво в Англії і там провадять неофіційні переговори, бо Англія поки що потребує совєтської допомоги проти німців. Майже всі переконані в тому, що німці війну програли, а українці без чужої допомоги нічого не зможуть зробити із залишками більшовиків. Тому меншість говорить: «Хай краще німці, ніж більшовики», а більшість каже: «Хай будуть ті, бо то свої, руські, а ці чужі». Це, звичайно, коли не брати до уваги, що можливий виграш третьої сили. Бо коли ставиться так питання, то говорять: «Це, ясно, було би найкраще». Між іншим маються відомості про існування в Сталіне групи російської інтелігенції, що допомагає німцям інформаціями про політичні настрої населення, шляхом заповнення різних анкет. Днями нібито було поставлене таке питання: «Що хотіло би населення України: чи Самостійної Держави з важкими матеріальними умовами, чи заможнього життя в колі Нової Європи?» На це відповіли, що населення хоче Самостійної України. Підкреслюю, що це примушені були визнати люди російської орієнтації, тобто «єдіно-нєдєлімщікі», які частенько збираються поговорити про політику та можливі ситуації, що допоможуть відновити «Матушку Росію». Вони теж розраховують на допомогу Англії і Америки.
Місто дуже тяжко опанувати, бо робітництво переважно складається з росіян. Укр. Інтелігенція тільки плеще язиками [ і то лише дурниці. Треба написати спеціальну листівку до інтелігенції і погладити «проти шерсти». Вона цього заслуговує, як і всі ті, що залізли до щілин. Треба закріпити перші успіхи, аби втримати Донбас в своїх руках. Село дуже добрий грунт. Потрібно більше летючок коротких, але конкретних змістом. Масам мало ідеї самостійності, слід сказать, що перемога ідеї дасть не тільки державність, але і поліпшення соціальних умов. Дехто дивується, що в летючках не згадується жидів.
Необхідно популяризувати якнайширше програмові постанови. Видати листівку, в якій зазначити, що ми нічого не обіцяємо, але закликаємо до боротьби за ідею Самостійності. — Самостійність дасть можливість:
1. Ліквідувати колгоспи і одержати землю без викупу.
2. Стати робітникам співвласниками промислових підприємств та інш.
3. Мати дрібні приватну торгівлю та промисли.
4. Безкоштовне навчання в учбов. закладах та лікування.
5. Банківські кредити для сільського господарства та інш.
У всіх летючках радити не тільки переховуватись від вивозу, а і писати, що слід тікати до УПА, бо про неї мало знають і тікають через фронт до більшовиків або кінчають самогубством. (Було багато випадків отруєння дівчат у Сталіне). Добровольці не знають про УПА, чекають відправки на фронт, аби перейти до червоних, бо не мають іншого виходу.
Люди, що приїхали з Вінниці, розповідають про дії повстанців в околицях. Маються села, що люди залишили їх і пішли до лісів з жінками, дітьми та стариками, забравши з собою худобу та харчі. Маються чутки, що в околицях Білої Церкви теж таке діється. Ось такими чутками і настроями живе населення Донбасу.
В околицях Сталіне переведено масові арешти за переховування зброї та нібито за підготовку більшовицької партизанки. Патрулі з донських козаків та узбеків перевіряють прохожих по степу і хто не має документів про працю, тих заарештовують, як підозрілих у партизанці, бо перед цим був випадок збройного опору групи 3—4 чол. під час перевірки документів місцевою поліцією. Розповідають, що арештованих мордують донські козаки та узбеки.
В Сталіно нібито були поширені летючки, друковані на шклографі, які видав донський більшовицький партизанський комітет чи нач. партизанських заг.
Маються відомості про повстанців біля Диканьки, які називають себе самостійниками. Рух цей викликали розстріли, що їх робили німці в одному з сіл. Комендант місцевої поліції разом з поліцаями повбивали німців, звільнили в'язнів і разом пішли до лісу в околицях Диканьки.
Зараз всі чекають висліду літніх боїв на східньому фронті, які повинні вирішити справу, хто впаде перший, чи совєти, чи німці. В разі заломлення німців, то безперечно почнуть їх бити в запіллі. Це виникне стихійно і буде мати такий напрямок, який йому нададуть люди, що очолять цей рух.
Новини. До станції Тайгур, біля Полог, 18.5.43. ранком прибув ешелон евакуйованих 1400—1500 жінок і дітей з Єнакієво.
В напрямку Мелітополь — Керч пересувають залізницею через Волноваху німецькі війська від Таганрогу.
Від 10—12 травня щодня проходить по 10 і більше ешелонів.
СТАЛІНО, травень. У всьому відчувається напруження. Кожен чекає чогось великого і страшного. Цьому сприяє німецька пропаганда, що голосить про смертельну загрозу більшовизму Європі. Кожний вірить в погром німців. Ця віра в програш скріпилася повідомленням з Тунісу. Але кожен знає, що німці легко не уступлять. Недаром же тисячі людей риють цілу весну окопи. Більшовикам не радіють, але ждуть як таке, чого не можна уникнути.
Не останнє місце займає думка про те, що врешті-решт і більшовиків корова язиком злиже. Цею коровою мусить бути Англія чи Америка.
Більшовицьке підпілля є. Роботи не відчувається. Вони мають зв'язки з тою стороною фронту. Щось 12 чи 13 травня біля Ново-Спасівки (близько Бердянська) катером були підвезені і викинуті на беріг продукти (це кажуть — а може, там і що друге було). З берега катеру був даний знак ракетою. На морі в той час ловили рибу два рибаки, побачивши таке діло, з переляку почали втікати. Втікаючи, попали в руки берегової охорони, як співучасники в тім ділі. Рибаків, мабуть, розстріляють. Тих, що давали сигнали, не піймали.
Донські козаки живуть з такою думкою: дякуємо, кажуть, німцеві за те, що він нас муштрує і дав зброю. Ми з ним, поки він сильний, ми махнем на нього, коли він позбавиться тої сили. Думають створити якесь королівство донських, терських і кубанських козаків.
Як же прищеплюється наша ідея? Село загалом за Україну. Але як саме? Проти ніхто не виступає. В багатьох можна в очах помітити бліді іскорки слабої надії, а частіше вираз здивування: «невже ще є люди, що боряться за Україну?» Визнають ідею з радістю, але не вірять в перемогу»
МАРІЮПІЛЬ. 15.5.43. Масова робота в Маріюполі розпочалась, мабуть, у лютому, коли було розкидано по базару летючки. Вражіння від них — здивовання і співчуття. Взагалі ідея державності тут зовсім нова і незвичайна, зважаючи на мішаний склад населення — здебільшого русифіковані перевертні, греки і т. д. За останні 2—3 місяці чутно, що література пішла по заводах. Взагалі для народу тут «Америка» і ідея УССД, і існування цілої партії, яка за неї бореться. Про акт 30 червня не знав до останнього часу майже ніхто. Дуже налякав їх погром українців у листопаді 42 року. Про ставлення до нас треба визначити, що воно являється як:
1) здивування;
2) співчуття, змішане з недовір'ям, люди побоюються, чи наша робота не є якоюсь новою німецькою провокацією, після того, як перша офіційна українізація заломилась на 100%. Загально люди не вірять в успіх нашої справи. Робітники розсуджують просто — як за народ, проти тих і тих, то добре, значить. Інтелігенція перекручена більшовиками в свій час страшенно і незадоволена ними, міркує приблизно так: ідея сама прекрасна, це мрія цілого життя багатьох, але з якими силами її здійснити? Якщо лясне німецька армія, розбита більшовиками, то чи встоять якісь повстанці проти червоних? Народ здеморалізований вкрай і в масі співчуває скоріше більшовикам, бо вони є реальна сила, а наша справа майже невідома і національний грунт поганий (тут). Всіх дуже цікавить, чи які зв'язки з Англією та США, бо, мовляв, без їхньої підтримки буде провал. Підсовєтскі люди звикли розраховувати на визволителів звідкись, тільки не на самих себе. Далі інтелігенція зараз животіє (верхівка живе, а більшість інтелігенції дуже бідує), далі від більшовиків ніякої пощади не жде, звідси угодовські настрої щодо німців (трохи менше зло). Робітники не так бояться більшовиків, але і не дуже радо їх чекають. Як вернуться такі ж, як і були, то краще не вертають, «От, якби ці (н.) пішли, а ті (б.) не прийшли» — синтез настроїв» На оцій формулі слід будувати всю роботу. А взагалі народ страшно втомлений, в одчаї саме готовий шукати третього виходу.
Ділові завваження:
1) потрібний дуже обережний підхід до національного питання, уникати чогось різко антиросійського;
2) звернути увагу на т. зв. добровольців, там є добрі хлопці;
3) з літератури найбільш потрібні: брошура «За що нам боротися», листівки російською мовою, щось про діяльність львівського уряду, писати простішою мовою, уникати галицьких зворотів. Зразкова брошура «За що нам боротись». Більше конкретності відносно вдасності землі. Згадати розкуркулених, які від німців не одержали здебільшого ніщо. Ці можуть бути теж в пригоді. Зимою були сильні пробільшовицькі настрої, в зв'язку з різними легендами про погони, Шапошникова, переродження більшовиків і т. д грунт для нашої роботи зараз сприятливий, народ шукає якогось «виходу.
ЧЕРВОНА АРМІЯ В ДОБРОПІЛЬСЬКОМУ р-ні. Добропільський район був зайнятий червоними майже без бою. Всі німці, які попали в полон, були знищені. Червоні розстрілювали старостів, поліцейських, перекладачів та дівчат, які волочилися з німцями. Усіх німецьких службовців забирали і вивозили до Лисичанська. Моральний стан червоних характеризував полонений лейтенант, якому вдалось визволитись з німецького полону. Так, молодший комсклад складається більш як наполовину з молодих хлопців 19—22 рр., які пройшли короткі курси. Всі вони в бойових обставинах не можуть собі дати ради, між ними та червоноармійцями немає гарної солідарності, кожен діє навмання. Комсклад займається п'янкою, що й забезпечило німцям перемогу над червоними в Добропільському р-ні, де червоні були розбиті наполовину. Цей лейтенант прибув на фронт з Далекого Сходу за місяць до наступу. Населення Далекого Сходу ще очікує німців, бо становище совєтів надто тяжке.
Нарід страшенно не задоволений урядом Сталіна, деякі москалі-червоноармійці заявили: «Ви, хохли, не хотіли воювати, а тепер тільки нам заважаєте. Ну, нічого, ми пригадаємо ще вам». Коли червоні були в Гришине, то в Доброполі сталінські комуністи ждали, поки червоні займуть ті міста, де вони були на видних становищах (голова міськради Осанов міста Ново-Економіческий та управл. трестом Кравченко). Німці в боях під с. Хлопово Добропільського р-ну замість панцира на передову лінію виставляли жінок і дітей» Червоні не стріляли, і тому німцям було легко йти вперед. Під с. Красноюрівкою та шахтою «Красноармійська» ц. району німці на передову виставляли стариків, інвалідів та дітей, яких били з обох боків. Зараз німці гонять всіх до роботи, як жінок, так і інвалідів II та III категорії, які повинні працювати на шахтах Гришинського р-ну.
Всі працівники театру, як артисти, музиканти та інші, повинні робити 6 годин на підприємстві, а решту в театрі.
ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 318-355.

ЗВЕРНЕННЯ. ОУН до громадян України.
Січень 1944 року.
За самостійну
соборну Українську державу
Воля народам! Воля людині!

ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ!

Друга світова війна, розпочата німецькими і російськими імперіялістами, вступила в критичну фазу. На східному і західному фронтах йдуть останнім часом воєнні дії, що да­ють початок великим політичним перемінам.
Безперервні бої на східному фронті в 1941—44 р. довели до повного й фізичного виснаження обидві воюючі армії. Коли ж апіянти заатакували німців в Африці — Німеччина опинилася в безвихідному положенні. Не маючи вільних резервів, забрало німецьке командування частину своїх військ зі східного фронту й перекинуло їх в Африку, південну Францію, Італію й Балкани. Скористалась тим моментом Червона Армія і пересунула німців на Захід. Дальший наступ аліянтів на Сицилію та італійський материк ставить Німеччину в щораз, то тяжче положення, і веде її до неминучої військової катастрофи. Стан цей створює нові корисні умовини для військових дій Червоної Армії. Дальше її просування на Захід, це не воєнні успіхи Кремля, а невідхильний результат розвалу Німеччини, прискореного наступом аліянтів»
При всіх військових труднощах б'ють імперіялістів також труднощі і політичні. Війна загострила суперечності в середині імперій і веде їх до неминучого розвалу»
По цілій Свропі йде могутня хвиля національних повстань проти німецьких гнобителів. Славетна вісь Берлін — Рим не витримала життєвої проби, вчорашні союзники — італійці виступили проти Німеччини. В повній самоті під ударом аліянтів і поневолених народів Європи наближається ворог людства гітлерівська Німеччина до неминучої катастрофи.
Та в той же самий час прагнуть поневолити народи Європи й цілого світу «вожді» СРСР, Запаморочені «успіхами», не рахуються вони з фактами, що народи Європи палають ненавистю як до німецького, так і до російського імперіалізму. Ці народи своє добуте визволення не проміняють на нову тюрму народів СРСР.
Більшовицька імперіалістична кліка, маючи фальшиве уявлення про власну силу, не свідома того, що наслідком власної політики опинилась в ролі другорядного чинника і не має сьогодні жодного впливу на хід світових подій. Боючись власного обуреного, ограбленого і стероризованого громадянства, шукають більшовики підтримки в союзах з капіталістичними імперіалістами.
Ганебним союзом в 1939 р. московські імперіалісти підкріпили гітлерівську Німеччину хлібом та всякою сировиною і таким чином полегшили їй похід проти народів Західної Європи та проти народів СРСР. Після збройного конфлікту з вчорашнім союзником — Гітлером більшовики пішли жебрати допомогу в аліянтів. Сьогодні продовжують вони криваву різню як другорядна підсобна сила у воєнній стратегії аліянтів. Неминучий розвал Німеччини приспішує також кінець муринської ролі СРСР, який служить аліянтам.
Відчувши свій близький кінець, кремлівські можновладці загострили протинародну політику насильства і терору. Поголовно мобілізоване населення чоловічого роду, без вишколу і зброї, більшовики кидають під німецькі кулемети на певну загибель. Знищуючи активні елементи народу, думають більшовики, як врятувати шкуру перед народним гнівом.
Та насильством і терором не вдається втримати того, ще приречене на неминучий розвал.
На зміну безглуздій імперіалістичній війні йде революція поневолених народів Європи і Азії. Вона розвалить тюрми народів — гітлерівську «Нову Європу» та більшовицький СРСР і змете з тронів імперіалістичних паліїв війни і катів народу.
Громадяни України! Вже 14 років організація Українських націоналістів веде нещадну боротьбу з усіма окупантами України за визволення українського народу. ОУН відстоює право всіх народів на їх повний і вільний лад у світі, йде ОУН у спільному фронті з поневоленими народами Європи і Азії. І
Для схоронення українського народу перед терором окупантів, дала ОУН почин організації відділів Української Народної Самооборони та Української Повстанчої Армії. Повстанці ведуть героїчні бої з гітлерівськими грабіжниками і боронять майно та життя громадян України. В рядах УПА борються народи Азії та Європи у всіх національних відділах. Більшовицьких окупантів, які повертаються в Україну, привітаємо так, як гостили і пригощаємо німців. А червоних! партизан уже б'ємо. На терор відповідаємо терором. Землі! свої не покинемо. Збройною силою будемо боронити народ і землю перед більшовицькими катами і грабіжниками.
Нашу боротьбу будемо продовжувати, поширювати і зміцнювати, поки не здобудемо Української Держави.
Громадяни! Перед новими подіями збережіть духовну рівновагу й дисципліну. Організовано захищайте себе перед грабіжництвом німців та більшовиків.
Ховайте і бережіть хліб, щоб не повторився 1933 р.
Єднайтесь в організовані лави ОУН, вступайте в бойові лави УПА!
В єдності й організованості наша сила, в бойовій готовності і здібності — запорука нашої перемоги.
Здобувайте зброю і вчіться нею володіти! Готуйтеся до Всенародної Революції, яка завершить нашу боротьбу і принесе остаточну перемогу!
Слава Україні — Героям Слава!
Організація Українських Націоналістів.
Постій, січень 1944 р.

ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. Київ “Дніпро” 1996. (Укл. В. Сергійчук). С. 377-379.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)